64.4 — Сирні гірки і лабіринти

Сирні гірки здіймалися перед ними, мов величезні золотаві піраміди, вкриті тонким шаром снігу й обсипані пармезановою крихтою. Вогники гірлянд підсвічували слизькі схили так, що вони здавалися сяючими сонячними потоками. Навіть мороз пахнув сиром — таким насиченим, що закладало ніздрі й водночас змушувало серце битися швидше.

— Аааа! Це ж мрія будь-якої дитини! — Кая аж підстрибнула, підкидаючи шапку в повітря, що ледь не злетіла у вершечок піраміди. — І будь-якого дорослого!

— Особливо голодного дорослого, — додав Тео, глибоко вдихаючи аромат і провівши пальцями по хрусткій крихті на рукаві. — Мені здається, я щойно набрав два кілограми тільки від запаху.

— Ну що, перегони? — Векс уже знімала рукавички, щоби зручніше триматися за край санчат. Її очі блищали азартом, а на щоках грали відблиски рожевого від снігу.

— Справедливі перегони, — уточнила Лея, підозріло дивлячись на Тео. — Ніяких підніжок, ніяких «ой, випадково штовхнув».

— Еее, але ж це половина веселощів! — Тео розвів руками, спритно підстрибнувши, аби перевірити міцність санчат.

Діти вже не слухали. Лум і Кая застрибнули на санчата першими, а Альфа, не вагаючись, улігся позаду них, важко видихнувши, наче справжній капітан корабля. Його великі лапи притиснулися до санчат, і хвіст, як вітрило, майже врівноважував рух.

— Вперед! — крикнула Кая, і її очі світилися так, що навіть мороз здавався теплим.

— До бою! — додав Лум, махаючи руками, немов керуючи уявним екіпажем.

— Гав! — завершив команду Альфа, підстрибуючи і вибухаючи хвостом.

Санчата з гуркотом рвонули вниз. Сніг і сирні крихти розліталися навсібіч, Кая верещала так, що, здавалося, тріщали вуха, а Лум махав руками, намагаючись злетіти. Альфа тримав баланс хвостом, але виглядало це так, ніби він відбивав уявних мух, які напали на команду.

Позаду вже летіли інші: Ерік і Тесса разом — він мужньо тримав кермо, а вона сміялася, чіпляючись за нього ззаду, так що їхні шапки час від часу торкалися снігу. Проте на півдорозі їхні санчата вдарилися об горб із моцарели й підскочили. Ерік вилетів уперед, але Тесса в останню мить схопила його за шарф. І тепер вони летіли вдвох, як абсурдний тандем — він майже горизонтально, вона ззаду, притискаючи його до себе.

— Я… я контролюю ситуацію! — кричав Ерік, обертаючись через плече, з якимись кумедними спазмами на обличчі від сміху і страху.

— Звісно, контролюєш! — Тесса заливалася сміхом, намагаючись втримати рівновагу. — Просто догори ногами!

Поруч мчали Вирій і Лея. Він вирішив продемонструвати, що цього разу точно покаже клас. Замість санчат вони взяли надувний «сирний бублик» і сіли вдвох. На старті все виглядало бездоганно — швидко, рівно, навіть романтично. Але на повороті бублик закрутився, і вони почали обертатися, мов божевільна карусель.

— Я бачу твоє обличчя! — кричала Лея, сміх ледь не застряг у горлі.

— Це тому, що воно крутиться разом із твоїм! — відгукнувся Вирій, притискаючи її ближче, щоб не вилетіли.

Векс із Тео тим часом зробили ставку на «екстремальний режим». Вони сіли навстоячки на довгі санчата й гордо вигукнули:

— Го-го-го, вперед, хоробрі серця!

За п’ять секунд вони вже летіли сторчголов у найбільший замет унизу. Векс визирала з-під снігу з виразом: «Я це планувала». Тео кашляв, витрушуючи крихти гауди з волосся, і на секунду зупинився, щоб спробувати кинути сніжку у Вирія.

Усі гуртом з’їхали вниз і впали купою. Крики, сміх, обійми, клубки рук і ніг — ніхто не розумів, де чия шапка і чий шарф. Кая та Лум, обидва розчервонілі й захекані, видряпались нагору першими й закричали в один голос:

— Ще раз! Ще раз!

Альфа підтримав їх гучним гавкотом, підстрибнувши на місці, так що всі розсміялися ще дужче. Його вушка тремтіли, а хвіст обертався немов прапор на вітрі.

Після кількох десятків спусків, коли щоки горіли, а голоси хрипли від криків, компанія рушила до сирного лабіринту. Вхід виглядав як арка з бринзи, покритої тонкими прожилками спецій, і відразу пускало ароматну «сирну туманність». Усередині чекали високі стіни з твердих сортів: гауда, ементаль, грюйєр, що світилися на світлі, немов підняті з казкового палацу.

— Ух ти, справжній сирний палац, — прошепотіла Тесса, ледве стримуючи захват. Її ніздрі щипало від насиченого аромату.

— Лабіринт для справжніх детективів, — додав Ерік, випроставши плечі. — Нам аби загубитись — і ми знайдемо будь-який вихід.

— Ну-ну, — хмикнула Векс. — Знаючи тебе, ми знайдемо тільки тупик і шматок бринзи.

Вони розділилися на групи й рушили в різні боки. Шум і запахи змішувалися, а повітря наповнювалося сирною пилюкою, що щипала очі. Дуже швидко стало зрозуміло, що лабіринт — серйозний.

— Я бачу тільки стіну з гауди! — долинув крик Тео з якогось коридору. Його голос тремтів від хвилювання, а очі блищали азартом і страхом одночасно.

— А я бачу ще одну стіну з гауди! — відгукнувся Ерік десь неподалік, заплутуючись у вузьких поворотах і намагаючись не впасти в сиру пастку.

— А я бачу вашу дурість! — зареготала Векс, і сама врізалася у тупик, ледве не впавши на величезний шматок грюйєра. — Ох ти ж… чортова бринза.