63.8 — Легенда про яйця-героїв

Сцена вдома

Нарешті вони дісталися будинку. Двері з гуркотом зачинилися за їхніми спинами, і всі відчули, як тепло повільно огортає їх.

— Швидко! Знімайте це все! — наказала Векс, відразу стягуючи пальто. — Інакше ми ще виростимо нову цивілізацію з макаронів прямо в кишенях.

Діти слухняно почали скидати куртки й черевики, але саме тут почалося найцікавіше.
— Мамо! — раптом вигукнув Лум. — У мене… в кишені макарони! — Він витягнув цілий злиплий клубок спагеті.
— А в мене яйце! — Кая переможно підняла маленьке перепелине яйце, яке весело «пліпнуло».

— О боже, — Тесса вхопилася за голову. — Ми принесли додому всю кухню.
— Не всю, — виправив Тео, витягуючи зі свого каптана шматок равіолі. — Деякі інгредієнти залишилися в підвалі.

Усі вибухнули сміхом.

Альфа тим часом крутився біля дітей і намагався вкрасти яйце. Кая почала тікати від нього, але, спіткнувшись, упала на килим. Яйце вислизнуло з її рук і…
ПЛЮП!

— Ой… — протягнула вона винувато.
— Нічого, — підморгнув Лум і спеціально «випустив» ще одне яйце. Воно розбилося поруч.
— Лум! — обурилася Тесса.
— Це весело! — засміявся він.

І вже за мить обидвоє дітей каталися по підлозі, хихочучи й випадково розбиваючи ще кілька перепелиних яєць. Від них тікали інші — цілими «пліп-пліп» по килиму, мов мініатюрні кульки для боулінгу.

— Я так і знав, — буркнув Ерік, обіймаючи Тессу за плечі. — Ми прогнали мафію пасти… але отримали яйцеву революцію вдома.
— І добре, — відповіла вона, втираючи сльози від сміху. — Це принаймні безпечніше.

Векс сіла біля каміну, простягнувши руки до вогню:
— Якщо завтра я побачу ще хоч один макарон — я його спалю тут.
— Я з тобою, — погодився Тео й кинув у полум’я залишок равіолі. Воно зашипіло й згоріло, мов символ закритої епохи.

Усі вмостилися біля каміну. Діти, вкриті соусними плямами й білком із яєць, стомлено обіймали Альфу. Перепелині яйця, що вціліли, гуртом вишикувалися біля тепла, як маленькі мандрівники.

Тиша огорнула кімнату, перериваючись лише потріскуванням дров. Усі дивилися на вогонь, і кожен думав своє. Але відчуття було спільне: вони — разом. Вони — сім’я.

Казка на ніч про яйця-героїв

Коли вогонь у каміні вже стишився до тихого потріскування, усі розляглися на диванах і подушках, загорнувшись у теплі ковдри. Лум і Кая, закутані до носів, сиділи поруч, обійнявшись, і хитали ногами в такт якомусь невидимому маршу. Їхні щічки червоніли від втоми й радості, але очі горіли ще яскравіше, ніж іскри у вогні.

— Мам, — серйозно почав Лум, так, наче це найважливіше прохання у світі, — розкажи нам казку.
— Яку? — Тесса, хоч і втомлена після бою, усміхнулася м’яко.
— Про яйця-героїв! — хором вигукнули обидвоє й аж підскочили.

— Ой, ну все, ми пропали, — зітхнув Тео, вмощуючись глибше в подушку. — У кого найкраща фантазія?
— У мене! — вигукнула Кая, але тут же додала: — Але я хочу, щоб дорослі розказували.

Вона хитро прищулила очі, ніби маленький мафіозі, і всі не втрималися від сміху. Діти вчепилися поглядами у дорослих, і першим не витримав Ерік. Він театрально відкинув назад волосся, сів ближче до каміну, склав руки, як справжній казкар, і заговорив низьким, урочистим голосом:
— Давним-давно, у далекому холодильнику, жили-були яйця. Але то були не прості яйця, а яйця-герої. Вони носили шоломи зі своєї ж шкаралупи й мали суперсилу — перекочуватися куди завгодно, навіть у найнесподіваніші місця.

— А в них були мечі? — Лум аж підтягнув ковдру до підборіддя, очі світилися цікавістю.
— Звісно! — втрутилася Лея, нахиляючись уперед. — І ті мечі були зроблені зі спагеті! Але чарівні — вони ніколи не ламалися. І коли яйце махало таким мечем, він так страшно свистів, що навіть равіолі тікали, як миші від кота.

— Аааа! — заверещала Кая від захвату й почала махати подушкою, ніби то був її меч. — І що було далі?

Вирій, який досі лише усміхався, додав серйозним, майже героїчним тоном:
— Одного разу злий Лазанья захотів захопити весь світ і перетворити його на одну велику запіканку. Він сидів на своєму троні з макаронів і казав: «Я буду єдиним володарем вечері!»

— Ні! — вигукнув Лум, кулачок з-під ковдри підняв угору.

— От саме так і сказали яйця-герої, — підморгнув йому Вирій. — Вони крикнули: «Ми — вільні!» І покотилися на нього, як маленька, але дуже сердита лавина.

— І вони перемогли? — Лум завмер.
— Та не одразу, — вставила Векс, підтягуючи ковдру під підборіддя й закочуючи очі. — Бо спершу їх кинули на сковорідку.

— Ой! — Кая аж підскочила. — Вони зварилися?
— Ні, бо сковорідка була холодна! — урочисто підняла палець Векс. — Лазанья забув увімкнути плиту. І яйця-герої сказали: «Ти програв, бо ти поганий кухар!»

Усі зареготали, навіть Лея, яка вже ледве не ковзала зі сміху з подушки.

Тео, який намагався зберігати «серйозне обличчя оповідача», нарешті здався й додав:
— А тоді яйця-герої збудували свій трон із яєчні, сиру й зелені. І сказали: «Ми — команда! Ми — сім’я! Ми — яєчня!» І врізалися в трон Лазанії так сильно, що він упав у власний соус.