61.12 — Під бій курантів і фінал

Повітря в кімнаті наповнилося теплом, сміхом і запахами свята: від золотистих пирогів із розплавленим сиром та піци з хрусткою скоринкою до свіжого хрусткого печива-сніговиків із маленькими цукровими очима, які дивилися на дітей із веселим подивом. Діти, рум’яні від снігових пригод, тримали в руках свої баночки з йогуртом, а ложечки стукали об краю склянок, створюючи кумедний ритм, ніби маленький оркестр святкових перемог.

— Тато, дивись! — вигукнула Кая, підстрибуючи на стільці і махаючи ложкою у повітрі. — Ми готові до бою з новим роком!

— А я готовий до всіх пригод разом з вами! — реготав Лум, піднімаючи свою баночку йогурту так високо, що вона ледве не перекинулася. — Тато, дивись, я підкидаю сніжинку у рот… уявну!

Альфа, відчувши хвилювання дітей, почав гавкати, стрибати, його хвіст кружляв, немов величезна метелиця радості. Він робив кумедні півоберти у повітрі, намагався підхопити крихту печива, що впала на підлогу, і трохи ковзнув по плитці, викликаючи черговий вибух сміху.

Тесса підійшла до дітей, обійняла Лум і Каю, тримаючи їх міцно, але ніжно:
— Гляньте, які ви всі великі і сміливі! — сміялася вона, вловлюючи блиск у їхніх очах. — Сьогодні ми пережили справжню снігову битву — і не зламали нічого серйозного!

— Я хочу ще один тост! — вигукнув Лум, не втрачаючи запалу. — За всіх нас, що вижили у сніговому хаосі, і за Альфу, який справжній герой!

— І нехай наш новий рік буде таким же веселим! — додала Кая, підсовуючи баночки всім, щоб «усі об’єдналися у святковій магії».

Вирій і Лея підняли келихи йогурту, на їхніх обличчях грала м’яка посмішка, змішана з гордістю і ніжністю.
— За сім’ю і друзів! — сказав Вирій, підморгуючи Тессі. — І за всі неймовірні пригоди, що чекають на нас у новому році.

— За сміх, за любов і за наші маленькі чудеса! — підхопила Лея, ніжно торкнувшись його руки. Їхні погляди зустрілися і на мить час завмер — у цьому погляді була вся романтика, що накопичилася протягом року, що минає.

Векс тихо сміявся, дивлячись на дітей і Альфу:
— А за маленьких бешкетників, які роблять свято справжнім святом! — підкинув він у повітря кілька крихт печива, і Лум із Каєю намагалися їх «зловити» ротом.

Лум підкинув одну крихту над головою Альфи, і пес спритно спіймав її лапою, ледь не збивши Каю зі стільця, що викликало новий вибух реготу:
— Альфа, ти справжній сніговий воїн! — сміялася Тесса, притримуючи дітей, щоб вони не злетіли зі стільців від захвату.

— Чи можна ще раз підкинути сніжинку? — запитала Кая, підсовуючи руку під повітря. Лум раптом підхопив маленький шматочок печива, зробив «снігову кулю» і кинув у неї, а Альфа спритно впіймав її у повітрі.

Нарешті стрілки годинника наблизилися до півночі. Усі затамували подих, тримаючи баночки й ложки як символ перемог і веселощів. Альфа бігав наввипередки навколо столу, його гавкіт і стрибки стали частиною передноворічної мелодії, а крихти печива підстрибували за ним, немов маленькі веселкові зірки.

— Десять… дев’ять… вісім… — ледь чутно рахували діти, притискаючи ложки. — Сім… шість… п’ять… — очі всіх світилися передчуттям.
Стрілки годинника зійшлися на північ. У кімнаті пролунала хвилююча тиша, миттєво змінена вибухом сміху, крику радості і дзвінким гавкотом Альфи.

— Щасливого Нового року! — кричали Лум і Кая, кидаючи в повітря снігові крихти, серветки, мішуру, що ще залишалася після прикрашання ялинки.

— І хай всі новорічні пригоди будуть такими ж веселими! — додав Вирій, обіймаючи Тессу, а вона ніжно притиснула його до себе.

Тесса міцно притисла дітей, відчуваючи тепло їхніх тіл і щирість радості. Лея і Вирій обіймалися поруч, їхні погляди знову зустрілися, і цього разу усмішка була наповнена тихою ніжністю та романтикою. Векс і Тесса обмінялися поглядами, наповненими легким фліртом і взаємним сміхом, підсумовуючи рік маленьких і великих чудес.

Альфа, задоволено виляючи хвостом, стрибав між усіма, намагаючись не пропустити жодної обіймальної хвилини. Дім був переповнений емоціями: сміх, радість, любов, подяка і легка захоплена тривога від майбутніх пригод змішалися у теплу, сяючу атмосферу.

— Люблю вас усіх! — пошепки додала Тесса, коли всі ще сміялися і обіймалися, і Альфа тихенько підклав голову на її коліна, немов підсумовуючи цей чарівний фінал.

І в цю магічну мить усі відчули: свято завершилося найкращим чином, але магія Нового року тільки починалася. 

Розквітлі очі дітей, сміх дорослих і теплі обійми залишалися в серцях як яскрава пам’ять про перший сніговий хаос і святкову ніч, повну чудес.

В кімнаті ще стояли тіні мішури, крихти печива і залишки снігових куль, що нагадували: пригоди тривають, а новий рік обіцяє бути ще яскравішим, смішнішим і теплішим, ніж будь-коли раніше.