61.9 — Очікування Глумпфа

Балкон у вітальні перетворився на справжню спостережну вежу: ковдри на спинках стільців, подушки під ногами, а перед усім — Лум і Кая, щоки яких палали від передчуття, наче маленькі факели святкової магії. Альфа сидів поруч, притиснувши вуха до гілок ялинки, але очі його блищали і пильно стежили за кожним рухом: він був готовий захистити святкову територію від будь-якого «незваного гостя».

— Лум, а ти точно бачиш, де буде Глумпф? — запитала Кая, обережно підклавши ще одну подушку під себе, щоб зручно було сидіти.
— Точно! — вигукнув Лум, намагаючись утримати блокнот, який трохи прогинався під його руками. — Там на даху блищить сніг! Я малювала, я… намалював план, і я бачу, де Чародій може приземлитися!
У Хроніках Санта-Клаус має ім’я «Сніжний Чародій Глумпф», і його поява завжди супроводжувалася магією, снігом і веселим хаосом, який зачаровував дітей і дорослих.

Лум поставив маленьку мисочку з йогуртом на підвіконня, обережно, щоб не впала, а поруч поклав «свої нотатки», що були скоромовно «детективним блокнотом» — простими каракулями і символами, які тільки він міг зрозуміти.
— Він обов’язково оцінить мої докази злочинів снігових куль! — щиро радів Лум, підстрибує на коліні, дивлячись на свою «підготовку».

Кая, яка ще не вміла писати й читати, вирішила замінити карту малюнком — великою барвистою схемою з гілками, стільцями і ялинкою. Вона додала до неї снігові «міни» і маленькі стрілочки, щоб «Глумпф не заплутався».
— Глумпф, дивись, де твоя дорога! — реготала Кая, показуючи на карту, а Альфа із задоволенням обнюхував кожен «сніговий слід».

Кімната наповнилася чарівною тишею, яку порушували лише скрипи вікон, шелест гілок і легкий свист вітру. Діти шепотілися, обговорюючи, як правильно зустріти Чародія.
— Може, заспіваємо йому? — прошепотів Лум, широко розплющивши очі від захоплення.
— Тільки якщо Альфа не закричить, — сміялася Кая, стежачи, як пес уважно слідкує за зовнішнім світом.

Альфа час від часу підстрибував, повертав голову в бік темного вулиці і муркотів, немов погоджуючись з планом дітей. Він обережно підкладав лапу під ковдру, намагаючись захистити «йогуртову пожертву» і маленьку карту.

— Мамо, а якщо Глумпф застрягне в димарі? — занепокоєно запитав Лум, стискаючи свій блокнот, який тепер виконував функцію «плану порятунку».
— Тоді ми допоможемо йому! — сміялася Тесса, обіймаючи дітей і гладячи Альфу, який хвилювався разом з ними.

Легкий вітер відчинив балкон, заніс дрібний сніг у кімнату, і кілька крихт швидко розтанули на теплій підлозі. Лум підхопив одну сніжинку, приміряв її на голову як «шапку детектива», а Кая намагалася зібрати кілька «снігових нотаток» для своєї карти, сміючись так, що її щоки червоніли ще більше.

— Він ось-ось прийде, я відчуваю! — захоплено вигукнув Лум, притискаючи йогурт до себе.
— Так, Глумпф точно не пройде повз нашої підготовки! — підтвердила Кая, обіймаючи брата.

Діти сиділи, притиснувшись один до одного, зігріті ковдрами і теплом свята, очікуючи на чарівного гостя. Альфа час від часу підстрибував і муркотів, ніби підтверджуючи: «Все під контролем».

Вітряний свист за вікном змінювався шелестом сніжних крихт, що обережно стукали по віконному склу. Кожен звук, кожне блискіття на даху піднімали серця маленьких спостерігачів до неймовірного передчуття, коли справжнє чудо може з’явитися будь-якої миті.

— Лум! — шепотіла Кая, стискаючи брата за руку, — там на даху щось блищить!
— Це магія Глумпфа! — зойкнув Лум, широко розплющивши очі, а в його голосі звучав захват і трохи тривоги. — Він тут!

Всі, від дорослих до дітей, відчули, що наступне чарівне чудо — поява Сніжного Чародія Глумпфа — ось-ось затьмарить будь-які приготування. Святкова магія повільно наповнювала кімнату, обіцяючи низку несподіваних пригод, сміх, веселощі і справжній сніжний хаос, що от-от почнеться.

Їхнє очікування стало моментом щирої магії: серця б’ються в унісон із блиском ялинкових вогників, і всі знали, що ніч обов’язково подарує дивовижні сюрпризи, які назавжди залишаться в пам’яті, готуючи ґрунт для наступних веселих і трохи небезпечних пригод.