61.6 — Новорічна музика та танці

Кімната вибухнула звуками абсурдного плейлиста: котяча флейта витягувала веселий «Jingle Bells», ксилофон підспівував «Щенячому року», а дзвінкі маленькі дзвіночки і незвичні накладки на барабани додавали хаотичності та несподіваних ритмів. Здавалося, що самі стіни й підлога підхоплюють цей ритм, і всі, від дорослих до дітей, відразу поринули у святкову ейфорію.

Лум і Кая миттєво почали кружляти навколо ялинки, сміючись так, що їхні щоки почервоніли, а волосся розліталося від швидких рухів. Альфа, не бажаючи відставати, намагався повторити рухи, але через великі лапи і гнучкий хвіст постійно перевертав килимок, ледве не зносячи маленьких сніговиків з підвіконня.

— Дивись, мамо, Альфа танцює з нами! — реготав Лум, коли пес зробив круговий стрибок і ледь не втягнув ковдру в «танець».
— Так, він справжній фуріозний детективний танцюрист! — додала Кая, плескаючи в долоні.

Лея вирішила навчити дітей «серйозного детективного танцю». Цей танець складався з кількох рухів, що імітували шпигунські дії: повільні нахили вперед для «спостереження», кроки назад для «стеження за підозрюваним», обережне піднімання руки для «зняття відбитків» і драматичні повороти на місці для «маскування». Кожен рух супроводжувався серйозним обличчям та «таємними» поглядами, які мали додавати ефекту таємності.

— Лум, Кая, пам’ятайте: детектив завжди спостерігає! — серйозно наказувала Лея, демонструючи повільні кроки.
— А якщо злочинець раптом стрибне на нас? — запитав Лум, нахиляючись і миттєво падаючи на килим, від чого всі вибухнули сміхом.
— Тоді ти падаєш елегантно, немов частина плану! — сміялася Лея, допомагаючи йому піднятися.

Тесса приєдналася, вигадуючи власний «екстравагантний детективний стиль»: вона крутилася навколо, імітуючи витягування доказів з повітря, підстрибувала, наче уникала уявної пастки, підбираючи рухи, щоб не зачепити Лума та Каї.

Вирій, зазвичай стриманий, на цей раз дозволив собі веселощі: він виконував «секретні маневри», переплітаючи ноги та руки, ніби стежив за вигаданим злочинцем, і при цьому намагався не зачепити ялинку.

Ерік обрав комічний стиль: величезні широкі кроки, нахили тулуба, руки, що розмахували в різні боки, створювали ефект «детектива-гіганта». Він сміявся щоразу, коли Лум або Кая випадково зачіпали його ноги, і робив драматичні падіння, які виливались у сміх усіх присутніх.

Векс танцювала з загадковою грацією, ковзаючи по килиму, роблячи легкі пируети, немов демонструючи «хитрі шпигунські трюки». Вона підганяла дітей:
— Пам’ятайте: детектив завжди непомітний, навіть у танці!

Смішні моменти з’являлися один за одним. Лум падав на килимок з найменшої нагоди, Кая крутилася так швидко, що злітали шкарпетки, Альфа стрибав під ноги, зіштовхуючи маленьких сніговиків, а Вирій і Ерік то падали один на одного, то на килим, сміючись і намагаючись зберегти «серйозність детективного танцю».

— Лум, ти забув секретний поворот! — крикнула Лея, допомагаючи йому піднятися після третього падіння.
— Я роблю власний варіант — більш екстремальний! — реготав Лум, розмахуючи руками і ковзаючи по підлозі, ледве не зачепивши Альфу.

Сміх, падіння, несподівані обійми та стрибки перепліталися з музикою, перетворюючи кімнату на справжній карнавал: ялинка мерехтіла, діти кружляли, Альфа перевертав килим, а дорослі поєднували серйозність із абсурдом, створюючи хаотичний і чарівний ритм свята.

Коли чергова мелодія ксилофону заграла знайому «Щенячу тему», Лум і Кая, сміючись і спотикаючись, обійняли Альфу і крикнули в унісон:
— Танець детективів завершено!

Всі, задихаючись від сміху, відчули, що енергія свята ще не вичерпана. Попереду чекало нове, абсурдне кулінарне випробування: приготування фантастичних страв, де шоколадні кульки, снігові крихти та йогуртові тостики перетворять кухню на справжню казкову лабораторію смаків.

А поки дорослі збиралися на кухні, Лум і Кая вже підхопили маленькі мисочки і ложки, гордо демонструючи свої ідеї для нових снігових десертів, а Альфа стрибав навколо, неначе готовий стати не лише учасником танців, а й дегустатором майбутніх кулінарних див.