61.2 — Абсурдне прикрашання будинку

Зовні будинок уже сяяв першим проблиском святкового світла, але Лея і Вирій вирішили, що цього замало — треба створити справжню казку з нотками абсурду. Вони взяли лопати, пластикові фігурки, дроти для гірлянд і розпочали будівництво «живих» снігових скульптур.

— Уявляєш, якщо ми зробимо ялинки, які рухаються? — запитала Лея, намагаючись прикріпити дріт до однієї з маленьких сосенок.
— Так, і нехай вони трохи танцюють, ніби відчувають новорічну музику! — додав Вирій, піднімаючи дріт. Він натягнув його, і раптом ялинка нахилилася, скрутилася і вийшла дивна «танцююча ялинка», яка більше нагадувала клоуна з новорічного цирку.

Лея реготала:
— Ну… це точно не Бродвей, але виглядає весело!

Тесса і Векс розгорнули власну «операцію хаосу». Вони розвішували гірлянди, мішуру, кульки по всій терасі та на вікнах, і незабаром Альфа, відчувши свято в повітрі, вирішив внести свій внесок — він почав підкидати мішуру в повітря, стрибати на неї і відбивати лапами, створюючи справжнє повітряне шоу.

— Альфа! Ти перетворився на Глумпфа з мішури! — реготала Кая, намагаючись ухопити падаючі яскраві стрічки.
— Я можу стати ще й сніговиком! — крикнув Лум, намагаючись прикріпити кульку на шерсть пса.

Діти кружляли, стрибали й намагалися врятувати ялинкові іграшки від Альфи, який перетворився на мішурного вихору.

— Тримайтеся, принцесо! — вигукнув Лум, обережно відштовхуючи Каю від наступної кульки, що летіла в їхній бік.
— Альфа, ти справжній повітряний хаос! — сміялася Кая, розплутуючи лапи пса з гірлянд.

В цей час Вирій намагався підвісити гірлянду на дах, Лея запускала маленькі танцюючі ялинки, а Тесса підкидала мішуру у повітря. Альфа стрибав, намагаючись впіймати все це зубами. В результаті всі гірлянди та стрічки обплутали дітей і пса одночасно — утворилася справжня «жива новорічна павутина».

— Ааа, я не можу дихати! — реготала Кая, коли гірлянда обвила її як кокон.
— Лум, ти сховався за сніговою кулею! — сміявся Вирій, намагаючись допомогти дітям розплутатися.
— Альфа! — кричала Тесса, — ти тепер схожий на святковий клубок мішури!

Векс тим часом, балансуючи на невисокій драбині, розвішувала блискучі зірки на дах, щоб вони «світли казково», і час від часу лізла під гірлянду, що спадала вниз, сміючись:

— Лея, допоможи, вона знову зачепила мою шапку!
— Ой, здається, у мене в руці ще одна танцююча ялинка! — реготала Лея.

Тесса не відставала, вона розставляла маленькі фігурки та іграшки на підвіконнях, створюючи «сценки» святкових пригод — крихітні снігові фігурки, маленькі подарунки і свічки, що виглядали так, ніби оживають.

— Можливо, цього року ми зробимо ялинку, яка сама розповідатиме казки, — жартувала Тесса, підсовуючи Лее маленькі іграшки.

Навіть холодний вітер здавався теплим від сміху, шуму мішури, падіння гірлянд і радості дітей. Коли всі нарешті трохи заспокоїлися, зовнішня частина будинку перетворилася на справжню зимову казку: танцюючі ялинки, стрибучі гірлянди і Альфа — живий святий талісман хаосу, який з кожним стрибком викликав сміх у дітей.
— Чесно кажучи, — промовила Векс, обережно розплутуючи Каю з мішури, — це найкраща «новорічна катастрофа», яку я коли-небудь бачила!
— І, здається, ніхто не травмований… поки що, — додала Тесса, підморгуючи Лее.

Зігріті сміхом і захопленням, всі зайшли всередину, витираючи сніг і мішуру з шапок та пальт, вже з нетерпінням готуючись до наступного етапу — магії кухні, де святкові страви обіцяли стати ще більш абсурдними й веселими.