60.4 — «Металеві зачіпки»

Команда відійшла трохи далі від центру хаосу йогуртових атак, щоби оглянути полиці більш уважно. Лея нахилилася до однієї баночки, обережно зняла кришечку і примружилася. Під нею блиснув маленький металевий дротик, тонкий і акуратно вигнутий, який, здавалося, готовий був будь-якої миті штурхнути баночку в хаотичний політ.

— Що це таке?.. — здивовано прошепотіла Лея, торкаючись кінчиком пальця холодного металу. — Це ж… як якась пастка.

Вирій підійшов ближче, нахилившись над її рукою, і нахмурився:
— Не магія. Це технологія. — Його голос був спокійним, але очі блищали від інтересу й напруги. — Хтось серйозно постарався, щоб створити хаос.

Вони продовжили оглядати інші баночки. Кожна кришечка приховувала маленький дротик або крихітний механізм, який можна було легко пропустити, якщо не придивитися. Лея нахилилася ще глибше, намагаючись розгледіти деталі, а Вирій, не відводячи погляду від полиці, обережно притримував баночку, аби вона не вискочила у невідомому напрямку.

— Тож це не просто витівка йогуртів… — прошепотіла Лея, відчуваючи, як серце трохи прискорює ритм. — Це справжня зброя, замаскована під продукт.

Альфа тим часом обнюхував коробки біля підсобки, піднімаючи ніс і шерсть на спині. Він обережно поставив лапи на край коробки, а потім відскочив назад, гарчачи, як на знак тривоги, і одразу почав обнюхувати ще декілька коробок. Його хвіст метушливо махав, ніби підказуючи: «Щось тут не так!»

— Він щось винюхує, — зауважив Ерік, підходячи до пса й обережно гладячи його по спині. — Мабуть, там справді щось цікаве.

Тесса нахилилася ближче, підглядаючи в коробку, яку Альфа ретельно обнюхував:
— Мікрочіпи? — запитала вона тихо. — Це вони вставляли у баночки?

— Судячи з усього, — відповів Вирій, киваючи, — так. Хтось перетворив звичайні йогурти на… ну, назвемо це «мілітаризованими десертами».

Лея обережно підняла ще одну баночку й обертала її в руках, розглядаючи дротик і маленький механізм:
— Хтось дійсно думав про все: крихітні металеві елементи, які під час стрибка створюють хаос, — прокоментувала вона з напруженою посмішкою, відчуваючи легкий азарт у грудях. — Це майже як маленька лабораторія під кришечкою.

— Тепер ясно, — додав Вирій, киваючи, — це не просто витівка, не випадковий збіг обставин. Ми маємо справу з технологічним трюком, який спеціально розроблений, щоб налякати, збити з пантелику… або перевірити нашу реакцію.

Тесса, все ще тримаючи Лума на руках, озирнулася на команду:
— Добре, що ми тримаємо дітей подалі. Це вже не просто гра, це справжнє випробування.

— І ніхто не знає, хто стоїть за цим, — додала Лея, серйозно дивлячись на Вирія. — Але тепер у нас є перші докази.

Альфа ще раз обнюхав коробки й гарчав, ніби підтверджуючи: 

«Так, тут щось небезпечне, і ми повинні діяти обережно». Він зробив кілька кроків назад, лапи похитувалися, ніби оцінюючи потенційні шляхи «атаки» дротиків.

— Потрібно обережно перевірити всі інші баночки і коробки, — сказав Вирій, — бо, очевидно, це тільки початок.

Всі троє дітей у руках батьків дивилися на кожен рух із широченними очима, а маленькі бризки молока з попередніх атак ще блищали на підлозі, створюючи візуальний хаос, що підкреслював серйозність ситуації й водночас додавав нотку азарту.

Тесса нахилилася до Лума й тихо прошепотіла:
— Ти бачиш, синку? Ми маємо бути дуже обережні.

Лум засміявся, і його очі блищали, хоча він тримався подалі від баночок:
— Але це весело!

— Так, весело, — посміхнулася Тесса, — але нам треба зосередитися.

Команда обмінялася поглядами, і між ними проскочила тиха, але спільна усвідомлена рішучість: цей хаос не просто кумедний йогуртовий інцидент. Тепер вони бачили перші докази того, що за всім стоїть чийсь розум і технологія, і їхнє завдання — обережно розплутати, хто і навіщо перетворив молочний відділ на поле бою.

Попри серйозність ситуації, у повітрі все ще залишалася легка нотка азарту й непередбачуваності — і всі розуміли, що ця «йогуртова розвідка» перетворюється на повноцінну загадку, яка вимагатиме від них уваги, винахідливості й командної злагодженості.

Вони почали рухатися далі, уважно оглядаючи полиці, обережно піднімаючи баночки і заглядаючи в коробки, готуючись до наступного етапу розслідування, адже маленькі металеві дротики під кришечками були першим реальним доказом того, що хтось перетворив йогурти на справжню зброю.

Серце Леї трохи прискорилося, вона кинула короткий погляд на Вирія, і вони обидва посміхнулися — ніби мовчки погодившись, що попереду чекають несподіванки, які вони мають подолати разом.