Розділ 60. Великий бунт йогуртів; 60.1 — «Похід у супермаркет»

Вечірнє місто сяяло, наче казкове: на вітринах миготіли гірлянди, світло рекламних вивісок відбивалося у калюжах, а з найближчої пекарні тягнувся духмяний запах теплого хліба, який так і кликав завернути всередину. Але цього разу команда детективів мала чітку мету: продуктовий рейд у супермаркет. Здавалося б, проста справа, але в їхньому виконанні кожен похід за хлібом і молоком перетворювався на маленьку пригоду, часто — на абсурдну й гучну.

Вони зайшли у двері разом, як одна галаслива процесія. Перша вискочила вперед маленька ракета на ім’я Лум. Він з розгону вхопив візок, який був майже більший за нього самого, і одразу почав розганятися, врізаючись у повітряні повороти уявної траси.

— Я гонщик! Бррррр! — ревів він, імітуючи мотор. — Я швидший за блискавку! Я обжену навіть світло!

Він врізався колесами в кут полиці й лише завдяки блискавичній реакції Еріка відділ із яблуками не перетворився на «яблучний апокаліпсис». Ерік буквально вихопив візок із рук сина, перш ніж той перекинув половину фруктової гірки.
— Лум, повільніше! — Тесса підняла голос, але Лум навіть не збирався слухати. Він уже уявляв, як за ним ганяється невидима армія гонщиків-суперників. Його сміх лунав на весь магазин.

У цей час Кая гордо котила маленький дитячий візочок, який їй купили спеціально для подібних походів. Вона йшла повільніше за Лума, але з виглядом серйозної принцеси на параді.

— Я сама візьму печиво! — урочисто заявила вона й, не чекаючи дорослих, рішуче простягнула руки до верхньої полиці.

Вона витягнула найбільшу й найважчу пачку печива, яка хиталася й ось-ось мала її переважити. Дівчинка похитнулася, зробила два кроки назад, мало не впала, але таки поставила «трофей» у свій візочок.

— Я сильна, як принцеса-могутниця! — гордо оголосила Кая й підняла кулачки.

— Та ти й справді хоробра, — підморгнув Тео.

Альфа бігав між усіма, хвіст його метався в усі боки, як гігантський маятник, а ніс заглядав у кожен пакет і під кожну полицю. Разів три він мало не збив рекламний плакат із написом «Купи два йогурти — третій безкоштовно».

— Альфа, не хулігань! — Векс спіймала його за нашийник.

Собака гавкнув ображено, немов хотів сказати: «Я не хуліганю, я проводжу серйозну експертизу запахів!» і пішов далі обнюхувати сир.

Векс і Тео котили великий візок для сімейних покупок. Векс методично, із професійною педантичністю складала туди продукти: сир, овочі, кілька буханців хліба, навіть пляшку дорогої оливкової олії.

— Ми харчуємось, як гурманські коти: сир, хліб, трохи зелені… — пожартувала вона, окинувши поглядом візок.

— А тоді я буду твоїм гурманським котом, — Тео нахилився до неї, удаючи муркотіння. — Годуй мене добре — і я буду вдячно мурчати.

Векс не стримала сміху й легенько штовхнула його ліктем:
— Якщо будеш чемний, отримаєш і десерт.

У сусідньому проході Лея й Вирій серйозно вибирали овочі. Лея тримала помідори в руках так, ніби це були докази у справі про вбивство.

— Оці ще зеленкуваті, ці переспілі. Нам потрібні ідеальні, — вона зосереджено крутила їх у долонях.

Вирій підкинув один угору, зловив і з удаваною строгістю сказав:
— Цей винен у перевищенні стиглості. Йому вирок — салат!

Лея пирснула зі сміху, але швидко знову насупила брови:
— Ти безнадійний.
Вирій нахилився ближче, прошепотів:
— А зате мій поцілунок завжди стиглий.

Вона спалахнула й відвернула голову, але все ж дозволила йому швиденький поцілунок у щоку.

Тим часом Ерік і Тесса наповнювали кошик м’ясом і крупами. Ерік тримав Лума, який усіма силами намагався вирватися й продовжити свої «перегони».

— Синку, спокійно. Це магазин, а не автодром.
— Але я ж гонщик! — протестував Лум, розмахуючи руками, немов це кермо боліда.

Тесса зітхнула, але з усмішкою:
— Хоч у нього енергії вдосталь. Удвох нам стільки не снилося.

Ерік нахилився до неї й тихо, щоб чули лише вони:
— У мене теж є енергія. Просто я використовую її більш… романтично.

Тесса моментально почервоніла й удавала, що дуже уважно читає цінник на макаронах.

Кая урочисто повернулася з величезною пачкою печива й гордо виставила її перед усіма:
— Дивіться! Я сама вибрала!

— Молодець, — Векс нахилилася й поцілувала доньку в чоло.

— А можна два? — спробувала Кая, зробивши найщиріші «очі кошеняти».

— Ні, одне, — суворо відповів Тео, піднявши брову. — І то ділитимешся з Лумом.

— Ех… — дівчинка зітхнула театрально, але потім усміхнулася. — Тоді я буду головною командиркою печива!

— Головна командирка печива, — хмикнув Лум, — тоді я буду генералом морозива!

Вони дійшли до молочного відділу. Полиці сяяли білизною баночок і пляшечок.

— О, йогурти! — Тео простягнув руку. — Візьму кілька.

Він відкрутив одну баночку — і раптом кришечка різко відскочила, боляче вдаривши його по пальцях.

— Ай! — Тео скривився. — Що за…