58.10 — Фінал із натяком

Містичний ринок спецій ще пульсував від емоцій, але напруга повільно спадала. Суп із мармеладками стояв на своєму місці, аромат “Місячного шафрану” нарешті відчувався як звичний, приємний запах, і всі детективи дихали глибше, немов зняли невидимі кайдани хвилювання.

— Ми зробили це! — промовила Лея, притискаючи планшет до грудей, її очі сяяли. — І… ми повернули “Місячний шафран”!

— Точно! — додав Вирій, підхоплюючи шматок шафрану і перевіряючи, що він цілий. — Хтось ще має питання?

Але саме у цей момент, коли комісія готувалася оголосити переможця, Ратон раптом зник. Він стрибнув на край прилавка, махнув лапкою на прощання — і в одну мить його немає.

— Де він?! — вигукнув Тео, розгублено озираючись навколо.

— Ратон? — перешіптувала Векс, нахиляючись до казанка з супом, наче він міг розповісти щось сам. — Це якийсь фокус чи він справді зник?

На столі залишився лише шматок сиру у формі ключа. Він блищав у світлі ліхтарів, а поруч лежала маленька записка:

«Ми ще не розрахувалися. До нової зустрічі».

— Що це значить? — скрикнула Лея, її пальці легенько тріпотіли по краю планшета. Вирій перехопив її погляд, і між ними промайнула тиша, наповнена передчуттям.

— Це точно не кінець, — тихо промовив він, тримаючи її за зап’ястя. — Хтось хоче ще гру… або помсту.

Тесса нахилилася, злегка посміхаючись, але очі видавали суміш хвилювання та захоплення:

— Здається, ми отримали не лише перемогу, а й нову таємницю. Чудово, що все завершилося без шкоди. Але слід буде бути напоготові.
Ерік поклав руку на плече Тесси, відчуваючи її легке тремтіння від емоцій:

— Так, і навіть якщо Ратон зник, це означає лише одне — нас чекають нові пригоди. І я радий, що ми разом.

Векс і Тео обмінялися поглядами, їхні руки випадково торкнулися, і обидва розсміялися:

— Що ж, — промовила Векс, — принаймні у нас є свідчення перемоги… і сюрприз на десерт.

— І тепер треба подумати, як відстежити ці підказки, — додав Тео, тримаючи Каю на руках, яка невпинно розглядала шматок сиру, наче він справжній ключ до скарбів.

Лум і Кая, натхнені хаосом та пригодами, урочисто встали на лавку і проголосили:

— Ми створюємо клуб — “Діти, собака і секрети”!

Альфа, наче маленький серйозний охоронець, гавкнув тричі, ніби повністю підтримував ініціативу.

— Гав! — промовив він, стрибаючи поруч із Лумом і Каєю, ледь не перевертаючи кошики зі спеціями.

— І що ж ми будемо робити у клубі? — запитала Лея, трохи усміхаючись.

— Ховати та шукати секрети! — вигукнув Лум, підскакуючи на місці.

— І ніхто не зможе їх обманути, — додала Кая, гордо стискаючи руку Тео.

Тесса поглянула на Вирія, і між ними пробіг легкий погляд, який говорив більше за слова: вони готові до будь-яких пригод разом. Ерік обійняв Тессу ззаду, на мить притиснувши до себе, і це було тепло, ніжно, як після довгого дня, повного хвилювань і успіхів.

Ринок наповнився сміхом, ароматами спецій і відчуттям маленької магії, що залишалася в повітрі після хаосу та перемоги.

У цей момент Тео, широко посміхаючись, підняв руки і промовив:

— А знаєте що? Треба відсвяткувати! Піца та лимонад — ідеальне завершення нашого дня!

— Піца?! — Лея здивовано підняла брови. — Але це ж… турнір, перемога…

— А це саме час, щоб перетворити перемогу на свято! — вставила Векс, нахиляючись до Тео. — Я повністю за!

— Точно, — підхопив Вирій. — Піца з лимонадом — ідеальна комбінація після таких пригод.

— Я знаю місце! — реготав Ерік. — Там роблять піцу з неймовірним сиром і мармеладні десерти для дітей.
— І Альфа зможе там бігати! — додала Тесса, погладжуючи пса по голові.

— Ура! — вигукнули Лум і Кая, плескаючи в долоні.

Команда вирушила до ресторану, сміх і обговорення пригод наповнювали повітря. Лум намагався підстрибнути до стільця, Кая змагалася з ним у швидкості, а Альфа смикав поводок, обережно запихаючи ніс у сумку Тесси, шукаючи залишки спецій.

За столом детективи розсадилися, діти захоплено дивилися на піцу, розмальовану яскравими мармеладками, а дорослі відчували приємну втому та задоволення. Кожен шматочок піци ставав маленькою нагородою за день, проведений у хаосі, сміху та пригодах.

— Чудово, — промовила Лея, відкушуючи шматочок. — І при цьому ми навчилися працювати разом.

— Разом і смішно, — вставила Векс, хитаючи головою, поки Тео підсував Каю піцу.

— Так, — додав Вирій, піднімаючи келих із лимонадом. — До клубу, до нашої команди і до всіх таємниць, що ще попереду.

— І до нових пригод! — приєдналася Тесса, злегка торкнувшись келихом Вирія.

— Гав! — Альфа гавкнув ще раз, стрибаючи на задніх лапках, неначе святкував кожен ковток та шматочок.
Сміх, обійми та аромат свіжої піци зробили цей момент справді магічним. Маленькі герої — Лум, Кая та Альфа — уже мали план для першої клубної гри, а дорослі розуміли: попереду ще більше таємниць, веселощів і пригод. Свято почалося, і ніхто не хотів, щоб воно закінчувалося.