58.5 — Дегустаційна тінь

Коли команда залишила хаос кухні позаду, їх зустрів новий виклик: маскований дегустатор, схований під довгим темним плащем і високим капелюхом, що закривав обличчя. Він тримав у руках маленький планшет із ребусами та загадками. Його голос був тихий, але чіткий:

— Щоб знайти наступну локацію, вам доведеться розгадати серію загадок. Кожна помилка може коштувати дорого… або смішно.

Ратон відразу зацікавився і вистрибнув уперед, підстрибуючи на пальцях:

— Ну що ж, давайте подивимося! Хмм… Місячний шафран… або, стоп, чи це була “шафка”? — він крутнув лапку і розгублено моргнув. — Так, так! Саме так, я знаю… мабуть…

— Ратон! — тихо шепнула Лея, затискаючи лапку Ратона. — Ти знову плутаєш слова!

— Ой, ну що ж… — пробурмотів Ратон, — можливо, наступна загадка допоможе мені згадати.

Екран миготів наступним ребусом: картинка маленького дракона, що сидів у соусі, і рядок із шифром: «Що з’їла моя тітка?».

— Ну, очевидно! — вигукнув Ратон, розмахуючи лапками. — Моя тітка з’їла дракона під соусом! Так, так! Я відчуваю аромат…
— Ха! — усміхнулася Лея. — Тобі, мабуть, просто захотілося їсти драконячий суп!

Вирій і Лея переглянулися, і він обережно поклав руку на її зап’ястя, коли вони стояли поруч, розглядаючи ребус. Легкий дотик викликав теплий клубочок у грудях обох, і вони трохи почервоніли.

— Добре, — прошепотіла Лея, піднімаючи брову, — давай спробуємо разом.

— Згоден, — відповів Вирій тихо, стискаючи щелепи, намагаючись не видавати своє хвилювання.

Ратон, спостерігаючи за їхнім легким зближенням, не втримався:

— О, любов через спеції — найгостріша пряність!

Вирій нервово стискає щелепи, а Лея, трохи штовхаючи його ліктем, усміхається:

— Ой, Ратоне, не вчитай нам жарти серйозно.

— Зрозуміло, — буркнув Вирій, намагаючись повернутися до ребусу, але в повітрі залишався легкий рум’янець.

Тесса тим часом присіла поруч із Лумом, розглядаючи ребус із картинками спецій:

— Лумчику, дивись, ця картинка — це не просто шафран, а “місячний шафран”! — підказувала вона, показуючи пальцем.

— А я знаю! — вигукнув Лум, підскакуючи. — Може, це в шафці?

— Не зовсім, малюк, — сміючись, виправила Тесса. — Але ти вже дуже близько!

Кая стояла на колінах у Тео, роздивляючись ребуси, намагаючись підказати:

— Ось це… це як цукерка? — запитала вона, показуючи на загадкову картинку із шматочком червоного порошку.

— Мабуть, — тихо відповів Тео, посміхаючись і одночасно обіймаючи Каю за спину, щоб вона не впала.

Векс обережно брала планшет у руки, намагаючись швидко розв’язати наступний ребус:

— Якщо правильно зрозумію, — сказала вона, підморгнувши Тео, — то нам треба знайти місце, де спеції співають?

— Точно, — усміхнувся Тео, і їхні руки ненавмисно торкнулися, від чого обидва почервоніли, але продовжували працювати.

— Ага! — вигукнув Ратон, намагаючись зосередитися на ребусі. — Наступна картинка… хмм… великий казан, із якого вилітає фіолетовий дим. Це… це магічний суп із… яйцями дракона?

— Ні, Ратоне, — сміючись, втрутилася Лея, — це “суп із шафрановим димом”, а не драконячі яйця!
— Ах так… — пробурмотів Ратон, трохи розчаровано моргаючи. — Мабуть, я занадто голодний.

Альфа гарчав несміливо, намагаючись встежити за Лумом та Каєю, які постійно намагалися натискати на кнопки планшета, іноді випадково запускаючи кумедні анімації на екрані — літаючі спеції, що падали на землю.

— Добре, команда, — підсумував Ратон, спостерігаючи за всім цим веселим хаосом, — хто з вас найкраще розгадує ребуси, отримає маленьку пряно-ароматну нагороду!

Всі детективи, навіть діти та Альфа, відчули прилив азарту та веселощів. Лум пропонував смішні варіанти:

— А може, це магічний пиріг літає?

— Або це шафранова пташка! — підхопила Кая, сміючись.

Тесса сміялася, допомагаючи дітям виправляти їхні кумедні ідеї, але при цьому й сама шукала правильне рішення.

— Мабуть, треба скласти всі підказки разом, — порадила вона Еріку, який кивнув і почав записувати логіку на планшеті.

— Так, — погодився Ерік. — Лум і Кая, допоможете нам знайти закономірність?

— Ми найкращі детективи! — вигукнув Лум, гордо піднімаючи кулачки.

— І ми розгадаємо всі ребуси! — підтримала його Кая, стрибаючи на колінах Тео.

Між детективами вирувала легка енергія: сміх, легкі підштовхування ліктями, ніжні погляди, хаотичні фантазії дітей і спільна напруга від загадок, які вимагали зосередження.

І поки маскований дегустатор тихо спостерігав із тіні, команда відчувала, що їхнє взаємне зближення і співпраця ще ніколи не були настільки важливими — адже попереду чекала наступна локація, де пригоди і несподіванки вже заготовили нові сюрпризи для всіх.