58.2 — Перший словесний бій

На площі перед Турнірною піцерією, де ще пахло свіжою моцарелою та базиліком, стояв пан Ратон на невеликому помості, велично випрямляючи хвоста, мов корсет зіркового шефа. Його маленькі очі блищали, а носик тремтів від нетерпіння. Поряд гуділи дрони, що транслювали подію на великі екрани, а луна музики — суміш джазу та веселої піцерної фанфари — додавала фестивальності моменту.

— Хто перший знайде “Місячний шафран” — стане справжнім майстром! — прогримів Ратон так голосно, що кілька баночок із оливками ледь не впали з полиць мобільних кіосків.

Лея, стоячи поруч із Вирієм, нахилилася й тихо промовила:

— А якщо знайдуть діти?

— Тоді я всиновлю їх і зроблю моїми асистентами! — підстрибнув Ратон, хвіст його тремтів від захоплення, а крихітні лапки швидко розмахували в повітрі.

Ерік і Тео, майже синхронно, виступили вперед, перехрестилися і загрозливо промовили:

— Ще раз так скажеш — втратиш хвіст!

Навколо настала тиша. Тесса акуратно підняла Лума на руки, притиснувши його до себе, щоб маленький хлопчик не впав. Його очі блищали від хвилювання, а він трішки пнув ніжками у повітрі.

— Мамо, Ратон дурний! — тихо бурмотів Лум, і його слова мимоволі викликали посмішки у дорослих детективів.

Тесса нахилилася, поцілувала Лума в щічку і міцно обняла, а потім обережно відпустила його. Лум кумедно покачувався на ногах, тримаючи рівновагу, і повільно підійшов до Альфи.

— Не гарчи сильно, Альфа… я тебе люблю, — прошепотів Лум, хитро поглядаючи на собаку, щоб він не розсердився.

Альфа гарчання змінив на тихий рик і повільно махнув хвостом. Його великі очі стали лагіднішими, а Лум широко посміхнувся — маленька дитяча сміливість і любов могли приборкати навіть найсерйознішого охоронця.

Кая, сидячи на колінах у Тео і підглядаючи з-під завитків каштанового волосся, підстрибнула:

— А он він гарчить!

— Так, — підхопив Вирій, — але вже не так страшно, правда?

— Він просто не звик до маленьких дипломатів, — підморгнув Ерік, глянувши на Лумка, який тепер сміливо тримався поруч із Альфою.

Ратон тим часом продовжував стрибати на помості, наче він пінгвін на льодовому шоу, і проголосив:

— Починаємо змагання! Ніхто не сміє втрутитися!

Ерік нахмурився, але з іронією поглянув на Лея і Тео:

— Він реально недооцінює нас.

— А я просто хочу, щоб ніхто не впав на мене з висоти, — бурмотіла Тесса, спостерігаючи за сином, який обнімав собаку. — Малий, але страшенно кмітливий.

Лея тихо посміхнулася Вирію:

— Діти явно краще виховані, ніж деякі дорослі.

У цей момент Лум, тримаючи Альфу за вуха, розкрутив її хвіст і весело завів:

— Гав, гав, але ніжно!

Пес, хоч і трохи збентежений, спробував відтворити «гав», і вийшов якийсь комічний бурмотливий звук, що змусив навіть 

Ратона похитати маленькою голівкою від здивування.

— Ну, хіба це не наймиліше словесне бійство, яке я бачив? — сміючись, прокоментував Тео, потираючи скроню.

— Ммм… — Вирій поклав руку на підборіддя, спостерігаючи за дітьми та Альфою. — Їхній «тактичний вплив» може перевершити будь-який наш план.

Атмосфера на площі була напруженою і водночас веселою. Баночки з соусами наче затамували подих, музика продовжувала грати веселу джазово-фанфарну суміш, а Ратон знову підстрибнув, випромінюючи всю серйозність свого маленького, але амбітного серця.

— Взагалі-то, — Лея тихо кивнула Вирію, — це вже схоже на спектакль. І я не впевнена, хто тут актор, а хто суддя.

Ерік і Тео переглянулися, стримано посміхаючись, і на фоні музики на площі відчувалося, що це словесне протистояння перетворюється на справжню сцену для фестивальної комедії, де напруга, гумор і маленькі пригоди дітей переплітаються у неймовірну піцерну драму.