57.4 — Борщова загадка

Лея тримала ложку в руці, але вже не дивилася на каструлю. Її пальці стиснули холодний метал, наче вона боялася, що той вислизне й упаде просто у глиб борщу, а з ним зникне й щойно почута таємниця. Вона навіть не помітила, як пара від страви обвила її волосся, залишивши на пасмах тоненькі блискучі краплини. Слова про сир і тмин пульсували в голові, як глухий дзвін після удару.

Вирій, що стояв поруч, не відриваючи погляду стежив за нею. Він уже знав цей вираз обличчя — це був момент, коли Лея щось почула чи помітила, але ще не вирішила, ділитися цим чи ні. Він тихо нахилився, так, щоб їх ніхто не чув.
— Щось не так?

Вона відчула тепло його дихання біля вуха й ледь здригнулася.
— Ложка… знову, — прошепотіла, озираючись, щоб переконатися, що інші зайняті. — Але тепер це не про тебе.

— Як це «не про мене»? — він примружив очі. У голосі з’явилася дивна нотка — ніби образа, замішана з ревнощами, але підкріплена напівусмішкою, що говорила: Я все одно хочу знати.

— Про справу, — відповіла вона, вже відчуваючи, як пульс пришвидшується. — Про сир. Пам’ятаєш той склад, де ми шукали партію зниклого пармезану?

Він кивнув, і його обличчя миттєво стало серйозним, навіть різким.
— Ложка сказала щось конкретне?

— «Шукай там, де пахне тмином.»

Вирій нахилився ще ближче, так, що її плече відчуло тепло його грудей. На якусь мить він зовсім не виглядав як агент чи слідчий — радше як той, хто хоче просто бути поруч.
— Тмин… Значить, не склад із пармезаном, а той сусідній цех, де пакують спеції.

— Саме так я й подумала, — Лея глянула на нього, і в її очах блиснуло те саме хижо-нетерпляче полювання, яке він бачив у ній під час найгарячіших розслідувань.

Вони дивилися одне на одного на мить довше, ніж потрібно, і це помітив Тео.
— Ей, ви там про тмин фліртуєте чи справу обговорюєте?

— І те, й інше, — відповіла Лея так швидко, що навіть не встигла подумати, наскільки це прозвучало зізнанням.

Векс пирснула зі сміху, але підморгнула.
— Тмин, кажеш? Здається, у нас там була знайома… як її звали… Марта. Пам’ятаю, вона колись жалілася, що під час нічних змін хтось риється в мішках з насінням.

— Мішки з насінням… — задумливо повторив Вирій, проводячи пальцями по підборіддю. — Ідеальне прикриття для дрібних контрабандистів.

Лея відчула, як у ній пробуджується азарт. Вона міцніше притисла ложку до грудей, ніби хотіла вберегти її слова від чужих вух.
— Векс, якщо Марта сьогодні на зміні, можемо її розпитати. Непомітно.

Векс кивнула, але підняла палець, як вчителька, що зараз винесе вердикт.
— Можу зателефонувати їй прямо зараз. Але, Лея… якщо в результаті ми опинимося серед мішків тмину й пармезану, і хтось знову вирішить, що романтичний момент — це ідеальна мить, щоб вкусити когось за плече…

Тео скривився, але не втримався й підморгнув:
— А що, ідея непогана.

— Ложка схвалює, — зненацька обізвалася сама ложка. Її голос був ніби густий шепіт із теплим відтінком жарту: — «І пам’ятайте, спеції розпалюють не тільки смак страв…»

Лея закотила очі й вдавано суворо прошипіла:
— Тихо.

Але теплий рум’янець усе одно розквітнув на щоках.

Вирій ледь помітно торкнувся її руки, щоб забрати ложку й покласти її на стіл. Його пальці ковзнули по її шкірі так повільно, що вона відчула кожен міліметр.
— Відклади це на хвилину. Спершу вирішимо, хто йде до цеху.

— Я піду, — сказала Лея, навіть не даючи іншим шансу вставити слово. — Але… — вона швидко зиркнула на нього, — ти йдеш зі мною.

Вирій кивнув. І на його обличчі з’явилася та сама посмішка, яку вона бачила лише у двох випадках: коли він був абсолютно впевнений у собі — і коли хотів, щоб вона зрозуміла, наскільки він радий бути поруч.

— Добре, — підсумував Тео, розриваючи момент. — Ви двоє — в цех. Векс і я — на склад, перевіримо документи. А дітей…

Векс перевела погляд на Луму й Каю, які вже схилилися над ложкою з таким захватом, ніби це була рідкісна знахідка з космічного корабля.
— …краще лишити тут. Ложка, ти впораєшся з ними?

— «Я впораюся з будь-ким. Особливо з тими, хто вірить у мармеладки.»

— Що?.. — Лея нахмурилася, але не встигла запитати.

Бо в цю мить вона вже знала: історія з сиром і тмином лише розгортається. І, що найнебезпечніше, ложка почала проявляти інтерес до дітей.