Розділ 57 — «Ложка майбутнього: борщові шепоти»; 57.1 — Таємничий борщ

На кухні агентства панувала тиха, але насичена приємними ароматами атмосфера. Лея стояла біля великої каструлі, зосереджено помішуючи густий борщ, від якого піднімалися хвилі запашної пари, наче невидимі примари зі стародавніх кулінарних книг. Вікно було прочинене, і холодне повітря з вулиці змішувалося з теплим, насиченим запахом буряка, часнику та лаврового листа.

Вирій сидів за столом, згорнувшись із блокнотом у руках, і робив нотатки для нового розслідування. Його погляд то і справа ковзав до Лєї, затримуючись трохи довше, ніж треба, особливо коли вона нахилялася над каструлею.

— Знаєш, — сказав він, намагаючись, щоб голос звучав не надто м’яко, — я ніколи не бачив, щоб хтось так серйозно ставився до борщу. Це виглядає майже як… розслідування.

Лея з ледь помітною посмішкою глянула через плече:
— Ага, і ось мій головний свідок, — вона підняла дерев’яну ложку, — буряк. Він уже зізнався, що винен у надмірній насиченості кольору.

У цей момент з верхньої полиці вона дістала іншу ложку — стару, з темного, майже чорного металу, з візерунками, які виглядали як переплетення літер. Це була річ, яку Лея знайшла ще минулого тижня на блошиному ринку, коли разом із Тессою і Векс вони шукали старі книги з криптографії.

Саме тоді у кухню ввалилися Векс і Тео, сперечаючись, хто з них швидше розгадав загадку з "молочним мафіозі".
— Я знайшла його перша! — вигукнула Векс, розмахуючи своїм блокнотом.
— Ти просто стояла ближче, коли він впустив сир, — відрубав Тео, знімаючи куртку й кидаючи її на спинку стільця.

Вони замовкли, побачивши Лєю з дивною ложкою.
— Тільки не кажи, що ти збираєшся варити з цим, — Векс скептично примружилася.
— Це ложка для краси, — відповіла Лея, — але, може, вона принесе й смаку.

— Ого, — здивувався Ерік, який саме зайшов на кухню, тримаючи на руках Лума, — це що, ложка чи артефакт із музею небезпечних предметів?

— Якщо чесно, я би перевірила її на відбитки пальців, — вставила Тесса, з’являючись із кухонного коридору з рушником на плечі, — або хоча б на залишки арсену.

Лея лише хитнула головою й опустила ложку у борщ. І той момент виявився дивним. Замість звичного тихого плюскоту, наче десь глибоко в каструлі хтось видихнув. І не просто видихнув — у шумі було щось, схоже на слова.

Лея завмерла, дивлячись у густу червону глибину.
— Ви… чули? — тихо спитала вона.

Вирій підняв голову від блокнота.

— Що саме?

— Наче хтось щось сказав. Звідти, — вона кивнула на каструлю.

Кая, яка вже кілька хвилин нишком підкрадалася на кухню, щоб вкрасти шматочок хліба, раптом широко відкрила очі:
— Лея, борщ говорить! Я чула! Він сказав… «Не пересоли».

Ерік почав сміятися, але Лум на його руках серйозно заявив:
— Може, там маленький борщовий монстрик? Я хочу його побачити.

— Тільки не лізь туди з головою, — автоматично буркнула Тесса, але при цьому теж наблизилася й трохи нахилилася над каструлею. — Хм… Я нічого не чую. Але пахне… підозріло смачно.

Альфа, який ліг біля дверей, підняв голову, нахилив вухо у бік каструлі й тихо гавкнув, ніби теж почув щось підозріле.

— Ну, якщо навіть собака каже, що борщ розмовляє… — Тео сів на стіл, гойдаючи ногами, — то треба викликати екзорциста. Чи кухаря вищого розряду.

Лея спробувала відмахнутися від думки, що це було не просто шумом пари чи уявою. Але в серці вже закралося дивне, ледь тривожне відчуття, що сьогодні обід може стати чимось набагато більшим, ніж просто обідом.

Вона знову зазирнула в глибину червоної поверхні, і здалося, що в бурякових хвилях промайнули темні тіні… наче символи, які складалися у щось схоже на слова. Лея кліпнула, і все зникло.

— Гаразд, — сказала вона голосно, ніби намагаючись розвіяти цю атмосферу, — просто втомилася. Але… давайте не випускайте борщ з поля зору.

Вирій повільно закрив блокнот, уважно дивлячись на неї.
— Я вже зрозумів, — сказав він тихо. — Це не просто рецепт.

Векс нахилилася до Тео і прошепотіла:
— Якщо з цього борщу вилізе щось з вусами, я тікаю першою.
— Ні, — посміхнувся Тео, — якщо з цього борщу вилізе щось з вусами, я візьму інтерв’ю.

І хоча всі намагалися жартувати, в їхніх поглядах промайнула та сама іскра цікавості, яка вела їх у найнебезпечніші справи.