56.9 — Дитяча розвідка

Поки дорослі обережно маневрували між хитромудрими пастками і загадками салатного лабіринту, Лум і Кая, захоплені власною грою, потроху віддалялися від решти команди. Для них цей зелений простір був немов чарівним лісом, де кожен листок — це цілий світ, повний таємниць і чудес.

— Лум! — раптом вигукнула Кая, зупиняючись біля великого зеленого листка, що хитався на легкому вітрі. — Дивися, який він пухнастий! Мабуть, тут найсмачніший листок у всьому світі!

Лум, роззявивши рота від захоплення, підстрибнув і голосно погодився:

— Треба знайти ще! Мій лабіринт має бути найсмачнішим!

Вони почали бігати між грядками, заглядати під кожен листок, торкатися ніжного салатного листя й навіть пробувати на смак (звичайно, тихенько, щоб ніхто не побачив). Альфа весело бігав поруч, час від часу зупиняючись, щоб уважно обнюхати землю чи високо підняте листя.

Раптом Кая зупинилася біля якоїсь нерівності в стіні салатного лабіринту. Її очі розширилися від здивування:

— Лум! Тут щось є! — вона показала пальчиком на маленькі дверцята, які були втоплені у зелену стіну, злегка прикриті мохом і дрібними гілочками.
Дверцята були з дерева, маленькі, навіть більше схожі на двері для казкових істот. На них висіла дерев’яна табличка, на якій замість літер були прості малюнки — листочки, кілька кружечків і стрілочка вниз.

— Ха! — весело прошепотів Лум, — Я думаю, це секретний хід до салатного царства!

Кая підняла ручку дверцят і трохи зусиллям відчинила їх. Дверцята повільно скрипнули, відкриваючи вузький прохід, що веде всередину. Зі щілини вирвався легкий прохолодний подих і запах свіжої зелені.

— Ого, тут пахне як у маминому саду! — тихо сказала Кая, заглядаючи всередину.

— Піду першим! — радісно заявив Лум і ступив у темний прохід, а Кая за ним, міцно тримаючи його за руку.

Альфа не відставав, весело гавкаючи, ніби підбадьорюючи маленьких дослідників.

Всередині приміщення було затишно й тихо. Стіни були прикрашені пучками сушених трав і маленькими вінками із квітів. На столі лежали купи папірців, але з огляду на вік дітей, вони не могли їх прочитати — лише уважно їх розглядали, розгадуючи форми й малюнки. Поруч стояли коробочки з різними насіннями, в яких можна було розгледіти кольорові зернята.

— Це база для справжніх дослідників! — з захопленням вигукнув Лум, намагаючись доторкнутися до великої карти на стіні, де замість слів були намальовані кущі, стрілки й усміхнені обличчя.

Кая взяла в руки невеличкий папірець, на якому був намальований величезний лист салату з написом із малюнків, що можна було прочитати як «Знайди найкращий листок».

— Лум, — тихенько сказала Кая, — це напевно нагадування: сила у тому, що ми знаємо. Навіть якщо ми маленькі.

Лум посміхнувся і відповів:

— Значить, треба знайти найсмачніший листок і показати його дорослим. Вони будуть дуже раді!

Раптом Альфа різко завив і побіг до виходу, його хвіст крутився, як пропелер. Кая й Лум подивилися один на одного з подивом.

— Що це він? — запитала Кая.

— Він, мабуть, кличе нас! — вигукнув Лум, вже готуючись бігти слідом.

Вони вискочили з кімнати, тримаючись за руки, і кинулися за Альфою, повні радісного азарту та відчуття, що саме вони зробили важливе відкриття.

— Ми зробили це! — радісно сміявся Лум.

— Наш секретний салатний штаб! — додала Кая, притискаючись до нього.

Їхні голоси луною розносилися між зеленими рядами, а дорослі тим часом, не підозрюючи про нові відкриття дітей, ще більше занурювалися у лабіринт загадок.