54.6 — Таємниця зниклого йогурту

Кухня знову наповнилася сумішшю цікавості, напруги і дитячої наполегливості. На столі стояла баночка з йогуртом — але половини її вже не було. Ніхто з дітей і дорослих не визнавав, хто ж викрав цю порцію, і тому справжня «йогуртова драма» розпочалася.

— Хм... — Лум морщив лоб, тримаючи баночку. — Хто з’їв? Я не знаю…

— Це монстр! — раптово заявила Кая, розмахуючи ложкою. — Йогуртовий монстр прийшов і з’їв половину!
— Монстр? — Лум підняв брови і наче здивувався. — Де він? Пастку зробим!

Діти почали швидко збирати «пастки» — взяли кілька ложок, соломинок і коробочок з-під соку. Вони створювали хитрі схованки, де, на їхню думку, міг сховатися «йогуртовий монстр».

— Ось тут! — показувала Кая на куточок столу, прикриваючи пастку картоном.

— І тут! — додав Лум, натягуючи соломинку між двома коробками, мов бар’єр.

Поки діти метушилися з пастками, Альфа раптом прокрався до столу. На його великій голові дивно сидів маленький картонний «шолом детектива», який Лум самостійно зробив і одягнув псові раніше.

— Альфа, ти — головний детектив! — вигукнула Кая, сміючись. — Тепер ти допоможеш нам!

Пес, сповнений гордості, ходив колами, іноді нюхаючи банки, і навіть намагався штовхати лапою ложку.

— Ой, Альфа, не рви пастку! — сміявся Вирій, підходячи і гладячи пса.

Діти сміялися, щось шепотіли і обмінювалися підозрами. Вони навіть влаштували «допит» самого Альфи, дивлячись на нього з підозрою:
— Ти йогурт не їв? — питала Кая, схиляючись над псом.

Альфа підняв вуха, мовби намагаючись сказати: «Я ні, чесне слово!»

— Але, — додав Лум, — ти пахнеш... йогуртом!

Раптом Векс, яка тихо сиділа з блокнотом у руках, підвелася:

— Хлопці, давайте подивимось відео з камери. Там має бути правда!

Вона швидко дістала телефон і включила запис з кухонної камери. На екрані з’явилося відео, на якому видно, як Альфа, стоячи на задніх лапах, вміло дістає йогурт лапою і потроху злизує його.

— Ах ти, хитрий! — сміялася Лея, дивлячись на відео.

— Пес з’їв йогурт! — вигукнув Тео, підбігаючи до дітей.

— Ти наш йогуртовий монстр! — весело мовила Кая і дала Альфі ласощі, які пес із задоволенням з’їв.

Всі розсміялися, а кухня наповнилася атмосферою перемоги і розради.

Фоном детективи займалися своїми справами:

Тесса з печивом і чарівною посмішкою

Тесса стояла біля великого різнокольорового таця з домашнім печивом, яке ще трішки парувало — мигдальне, імбирне, як у бабусі, і навіть одне з таємничим чорнилом каракатиці, бо хтось дуже любив сюрпризи.

— Один шматочок за сміливість, один — за планування втечі, і ще один — за коронну фразу «Я Queen!» — озвучила вона з театральною інтонацією, вручаючи Кає печиво з блискітками. — І ще одне — за Альфу. Бо герой має бути з командою.

Кая гордо випнула підборіддя, взяла обидві руки повні печива й шепнула:

— А можна ше… за секретність?

— Домовились, — Тесса підморгнула й витягла ще одне — з карамельною скоринкою, у формі відбитка лапи.

Лум отримав печиво у вигляді шестерні — за інженерну думку, яку він щойно намагався реалізувати за допомогою ложки і гумки.

— Ви — справжні детективи, але з дуже солодким прикриттям, — сказала Тесса і пригорнула обох до себе, сміючись, коли Лум вмостився їй на ногу, а Кая примостилась зверху на Лума.

Векс і її польовий щоденник (або «Маленька хроніка великого повстання»)

У кутку кімнати, наче непомітна тінь з блиском в очах, сиділа Векс із блокнотом. На обкладинці — наліпка: «Тримайся подалі, якщо ти не пригодницький момент».
Вона писала швидко, стискуючи ручку так, ніби боялась втратити бодай одне слово:

«12:42 — дитячий заколот. Лідер — Кая, з виразом королеви, що щойно скасувала режим омлету.
12:45 — Лум і Альфа оголосили мобілізацію. Альфа — успішно з’їв доказ.
12:47 — Тесса веде переговори через печиво. Потужна дипломатія.
12:49 — Ерік підгодовує Альфу в обмін на лояльність.
12:51 — Тео придумав щось блискуче. Кая заявила, що це майже весело. Врятовано ситуацію.
12:53 — Ніхто не помітив, що я їм два печива одночасно.
#Геніальність»

Векс раптом завмерла, побачивши, як Кая, повзучи під столом, шепоче щось Луму про «операцію Макарони». Вона хихотіла й нотувала:

— Може, колись з цього зроблю книжку… Або інструкцію для виживання серед трирічок.

Вирій і Лея — кулінарно-детективний дует

На кухні панував хаос з ароматів. Лея тримала список інгредієнтів, а Вирій діставав з полиць усе, що вона вимагала — і щось додаткове.

— Ми справді додаємо сушені маслини з… е-е… лавандовою сіллю? — запитав він, підозріло оглядаючи баночку.