54.4 — Битва за морквину

Кухня цього ранку гуділа від хвилювання, немов маленький вулик: у холодильнику зникла морквина — і це була справа не з легких! Справа, що зібрала всіх за одним столом у поважному настрої.
— Морквина зникла! — оголосила Кая, стискаючи кулачки з такою силою, що можна було подумати, ніби вона тримає ключ від розгадки. — Це дуже серйозно!

Лум, тримаючи в руках пусту тарілку, підняв брови й твердо кивнув:

— Злодій є! Треба знайти злодія!

— А хто ж це міг бути? — підхопила Лея, стоячи осторонь і посміхаючись, дивлячись на дітей. Її очі світилися від захоплення їхньою грою.

— Ми влаштуємо суд! — урочисто оголосила Кая, виставляючи вперед маленьку долоньку. — Альфа буде суддею!

Великий собака злегка підняв голову, поморщивши брови, ніби розуміючи, що тепер на нього лежить велика відповідальність.

— Суд — це дуже серйозно, — зауважив Вирій, лагідно пригладжуючи Альфу за вухом. — Ти готовий, друже?

Альфа гордо сів біля столу, витягнувшись у всю довжину, і наче мовив: «Звісно! Мене чекає головна роль!»

І почався справжній суд над морквиновим злодієм.

Кая і Лум обмінювалися ролями прокурорів, захисників, свідків — іноді навіть вигадували нові ролі, як от «експерт із слідів морквини» або «детектив із розслідування смаку».

Кая, з великим серйозним виразом, підходила до кожного із дорослих.

— Мама! — заявила вона, ніби оголошуючи вирок, — Ти була у кухні? Чи бачила ти морквину перед зникненням?

Векс, стоячи з блокнотом у руках, посміхнулася й відповіла:

— Я була тут, записувала всі деталі для нової справи, але ніякої морквини не помічала. Я більше займалася малюнками і нотатками.

— Добре, — кивнула Кая, записуючи щось у свій блокнот, — твої свідчення прийняті.

Лум не хотів відставати і підбіг до Тео:

— Тео, ти допомагав із піцою вчора? Ти точно не бачив морквину?

Тео трохи засміявся, стискаючи руки в кулаки:

— Я готував піцу, але морквину не помічав, я чесно! Може, вона була десь у холодильнику, але я її точно не торкався.

Потім почали допитувати Лею, яка із чарівною посмішкою тримала великий ніж:

— Лея, ти можеш бути підозрюваною? Морквина ж у салаті?

Вона грайливо підморгнула:

— Можливо... але я лише готувала, а не крала!

Наступним став Ерік. Його обличчя залишалося серйозним:

— Чесно кажучи, я додав морквину в салат, але забув сказати детективам. Справа розкрита?

Діти переглянулися і засміялися, але найкумедніше було, коли вони почали допитувати один одного.

— Кая, ти могла з’їсти морквину? — запитав Лум з підозрою.

— Ні! — гордо заявила вона. — Я ж суддя! Судді не крадуть!

— А Лум? — підхопила Кая. — Може, це ти?

— Ні! — відмахнувся Лум, піднімаючи кулаки, — Я теж суддя!

Альфа весь цей час уважно слухав, зрідка піднімаючи голову і вилискуючи лапу, ніби даючи слово наступному свідку.

Вирій, сидячи неподалік, тихо посміхався і іноді підморгував дітям, підбадьорюючи їхню гру.

Тесса тримала чашку з гарячим чаєм, погладжувала Альфу і з ніжністю дивилася на всю цю веселу сцену.

— Суд, — сказав Ерік із легким гумором, — має відкрити правду!

Після низки допитів і гучних вигуків судова комісія оголосила перерву.

Діти сіли за стіл, обмінюючись підозрами, уважно дивлячись одне на одного.

Раптом Лея відкрила холодильник і показала миску із яскравим салатом.

— Подивіться! — сказала вона. — Морквина була тут увесь час, просто хтось вже порізав її і приготував.

— Ой! — вигукнули Кая і Лум одночасно.

— Значить, злодія не було, — посміхнувся Вирій. — Просто приготували обід і забули повідомити детективів.

Альфа, який увесь цей час сидів на своєму місці, раптом підвівся і дружньо облизав обличчя дітям.

— Справа розкрита! — оголосив Лум, плескаючи в долоні.

— І правда, це була битва за морквину, а не за злодія, — додала Кая, сміючись і обіймаючи братика.

Фоном усі шестеро детективів займалися своїми справами:

- Тесса тихенько підсипала сіль у суп, з ніжною усмішкою спостерігаючи за серйозними дітьми, тихо регочучи, коли вони обговорювали свої підозри.

- Векс малювала в блокноті, зосереджено фіксуючи кожен жарт і цікаву фразу — вона любила збирати нотатки про всі веселі моменти їхніх пригод.

- Вирій зосереджено розв’язував головоломку-пазл, але не пропускав жодного слова з дитячих допитів, іноді підморгуючи і підкидаючи усмішки.

- Тео спостерігав за всією сценкою, іноді підходив, щоб допомогти дітям із жартівливими підказками і обіймами.