52.3 — Зникнення торта — початок детективної справи

Лея з усмішкою поставила торт на святковий стіл, прикрашений свіжими ягодами і мерехтливими свічками, і пішла за запальничкою, щоб запалити свічки. Її кроки були тихі, а в повітрі пахло ваніллю і сиром — усе ніби з найкращої казки.

Та коли вона повернулася, її очі округлилися від несподіванки — торта на столі не було.

— Е-е-е… де тортик? — Лея дивилася по сторонах, губи тремтіли, а голос виходив майже як шепіт.

У кімнаті раптом повисла дивна тиша, яка за мить перетворилася на вибух паніки і одночасного сміху, ніби хтось запустив у повітря гору яскравих кульок.

— Торт! Де торт? — вигукнув Ерік, нахиляючись до столу, наче міг його викликати силою думки.

— Хто торт взяв? — запитала Тесса, погладжуючи свою лоба, але з посмішкою — вона знала, що це буде веселий хаос.

— Торт… нема! — розгублено вимовив Лум, широко відкривши очі, як ніби хотів побачити торт думками. — Торт куди?

Під столом Альфа тихенько спостерігав, повільно піднімаючи лапу і шарпаючи коробку з кульками, що стояла поруч.

— Цікава поведінка для нашого головного охоронця торта, — усміхнулася Тесса, приглядаючись до собаки. — Певно, він щось знає.

— Я бачив! — раптом вигукнула Кая, схвильовано стрибнувши. — Альфа копався в лежаку! Там щось є!

Вирій підняв руку, мов суддя в залі суду.

— Годі базікати! — жартома сказав він, але серйозно. — Зробимо слідчий комітет — з дітей і дорослих. Всі, хто щось бачив або чув — до нас!

Лум відразу взяв на себе роль головного слідчого — ходив кругом столу, піднявши палець, наче розглядаючи докази.

— Я — детектив Лум! — голосно оголосив він, серйозно глянувши на усіх. — Торт не просто зник. Ми його знайдемо!

Кая голосно кивала і додала:

— Я — помічник принцеси Кая. Ми разом розкриємо тайну!

— Слідчий Вирій допитується, — сказав Вирій, усміхаючись і дивлячись на Альфу, — Альфа, ти знаєш щось? Скажи правду!

Альфа дивився на них, ніби хотів промовити: — Я не винен, але адвоката мені треба!

— Почнемо з кульок, які так манили Альфу, — запропонувала Тесса.

Усі нагнулися над коробкою. З кульок сипалися блискучі шматочки фольги, що дзвеніли на підлозі, мов маленькі скарби.

— Я знайшла! — раптом вигукнула Кая, витягуючи маленьку обгортку, обляпану кремом. — Це шматочок торта!

— Ми близько! — підняв обгортку Ерік, посміхаючись. — Це наш перший доказ.

— Це не просто свято, — усміхнулася Лея, — це справжня детективна пригода!

Всі засміялися, наповнюючи кімнату теплом і надією. Альфа ж, немов тінь, то підходив ближче, то відходив, ніби знав, що саме він приведе їх до розв’язки.

Повітря наповнювалося духом пригод і затишку — разом навіть найскладніші справи можна розв’язати з усмішкою і любов’ю.