Розділ 52 — Три роки, торт і таємниця Альфи; 52.1 — Святковий хаос і трирічні баталії

У будинку пахло святом — солодким, яскравим і трохи безладним. Яскраві кульки висіли на стінах, гірлянди мерехтіли, а кольорові стрічки звивалися по меблях, немов живі змійки, які заграли у хованки. Подарунки були розкидані в усі боки, наче веселий ураган пронісся кімнатою, а іграшки лежали як сліди маленьких шалених кроків — розкидані машинки, плюшеві ведмедики, пластмасові блоки, що дражнилися між собою, ховаючись під столом.

Лум сидів на килимі, велично надягнувши паперову корону, яку він з гордістю назвав короною Лум Перший. Його очі світилися блиском радості, а губи — непокірною усмішкою, що належала трирічному королю, який керує сьогоднішнім святом і ще трохи вважає себе всесвітнім володарем.

— Я найголовніший! — проголосив він, стукаючи кулаком у груди і вигинаючи спину, ніби міг зараз стрибнути в небо.

Кая, що бігала поруч із блискітками в руках, розплескувала їх по підлозі і з блиском у великих очах, що були яскравіші за всі гірлянди разом узяті, закричала:

— Ні! Я принцеса! Принцеса ка-а-а-ру-ля! — і намагалася зв’язати блискітками свої кучері, але вони лише ще більше заплуталися.

Лум зробив крок до неї, підняв брову, наче вивчаючи суперницю.

— Ти — принцеса? Я ж король! І король тримає торт довго. Торт мій! — він нахилився, взяв шматочок з тарілки, що лежала поруч, і майже ковзнув на ковдрі, але вчасно схопився.

— Ні! Я голосно співати можу! — Кая здійняла руки вгору і почала тягнути голос, видаючи протяжне, але дуже смішне «ааа-а!», що змусило навіть Тессу засміятися.

— Мамо, я най-голосніший! — розреготалася вона, бавлячись блискітками, які падали на підлогу, а потім нахилилася, щоб взяти найбільший шматок торта.

Тесса з Вирієм дивилися на цю маленьку війну, що розгорталася, з ніжними посмішками — немов сонячні зайчики, які лоскотали підвіконня.

— Треба влаштувати мир, — жартома сказав Вирій, притискаючи до себе чашку кави. — Бо скоро доведеться підписувати мирний договір між трирічними державами.

— Так, і щоб у ньому був пункт про чергу за тортом, — підтримала Тесса, з любов’ю дивлячись на дітей, що продовжували плутатися у словах і намірах.

Векс і Тео, трохи віддалившись від дитячого шаленства, тихо готували чай і сміялися.

— Справжня битва за владу тут, — пожартував Тео, нарізаючи листя м’яти. — Хто наступний король?
— Під акомпанемент дитячих криків, — сміялася Векс, — Але це прекрасно. З ними світ сповнений життя.

У цей момент Лея з Еріком зайшли з великим тортом, вбраним у квіткові прикраси. Торт пахнув ваніллю, чотирма сирами і медом — аромат, що змурував затамувати подих у всіх присутніх.

— Хто перший з’їсть шматок? — лукаво спитала Лея, поглядаючи на Лума й Каю.

— Я! — вигукнув Лум, схопив найбільший шматок і засміявся.

— Мій! Мій! Мій! — повторювала Кая, рвучко хапаючи інший.

Почалася нова гра — хто довше утримає шматок торта, не з’ївши його. Вони плуталися у словах, сміялися, влаштовували «тортові перегони» та змагалися у «хто з’їсть шматок останнім». Їхні ніжні, але вперті баталії заповнили дім щасливим хаосом і радістю.

— Я тримаю торт! Торт тримаю! — вигукував Лум, намагаючись при цьому не проковтнути шматок.

— Ні! Я вмію довше! — Кая теж не відставала, морщила носик і напружувала щоки.

Тесса і Вирій обмінялися поглядами, посміхаючись і розуміючи: цей день буде сповнений пригод, несподіванок і ніжного хаосу трирічних криз.

І вони були до цього готові — з усім терпінням, любов’ю і гумором, який допоможе пережити навіть найгучніші дитячі баталії.