50.5. Переказ пригод з інших всесвітів

Або як одна реальність — це добре, а п’ять одночасно — ще краще.

Голограма тремтіла, мов стара антена, що ледь ловить міжзоряний сигнал. Повітря навколо заповнилося іскристим світлом і легким ароматом попкорну, спецій і чогось трохи солонуватого — немов пахло пікніком під зорями. З повітря повільно сплив іскристий портал, що ніби запрошував всіх візуально і емоційно зануритись у найкрутішу пригоду, яку коли-небудь бачили.

Навіть Альфа, який до того гриз підлокітник стільця, зненацька притих, прислухався до атмосфери і поглянув на мерехтливу голограму.

— Сканування завершено, — лунає голос із голограми, схожий на Вирія, але з легкою британською інтонацією, ніби ведучий дорогого шоу. — Розпочинаємо архів міжвсесвітніх пригод!

Вирій:

— У Всесвіті-17 я очолював лабораторію Гастроклонів, — почав Вирій з гордістю, наче накинув на плечі блискучий білий халат, що трохи переливався в променях. Його голос набув пафосу справжнього генія. — Ми порушували всі гастрономічні закони, створюючи нові смаки шляхом клонування.

Він усміхнувся, немов згадуючи таємниці, про які ніколи не розповідав.

— У нас навіть була клонована моцарела, — додав він із іскринкою в очах, — яка співала оперу, коли плавилася!

— Серйозно? — Тео, який сидів на підлозі, роззявив рот від здивування. — Сир, що співає? Це якось небезпечно, чи ні?

— О, так! — захоплено пояснював Вирій. — Іноді Вагнера, іноді український поп, залежно від температури сковорідки. Такий собі гастро-оркестр!

Лея сміялась, а потім хитро додала:

— Одночасно круто і трохи страшнувато… уявляєш, що сир заспіває просто під час обіду?

Тесса:

— А ми з Еріком відкрили кав’ярню у Всесвіті-24, — ніжно посміхнулась Тесса, її очі світились від теплоти спогадів. — Кав’ярню з розслідуваннями.

— “Капучино зі справжніми доказами”, — додав Ерік, підморгуючи, — де кожна чашка кави — це не просто напій, а ціла загадка.

— Уявіть собі: заходиш у кав’ярню, замовляєш латте, а в чашці — шпилька, трохи крові і лист із зізнанням, — захоплено продовжувала Тесса, ніби сама потрапила у цей детективний світ.

— Ого! — Кая слухала, хоч ще й не до кінця розуміла, що означають “кров” і “шпилька”, але відчула, що це щось дуже важливе і трошки страшне.

Ерік:

— У Всесвіті-8 я був просто добрим, — трохи збентежено зізнався Ерік, дивлячись у далечінь, ніби шукаючи власне альтер-его.

— Що? — усі миттєво повернули голови до нього, дивлячись із сумнівом і здивуванням.

— Варив суп, дарував квіти… і дійсно слухав, — усміхнувся Ерік, як дитина, що відкрила секрет.

Тесса ніжно взяла його за руку, глянувши у вічі:

— І тут ти умієш бути добрим. Просто рідко це показуєш.

Ерік посміхнувся в відповідь і сказав:
— Добре, тоді я повертаюсь до цієї версії. Але без фартуха — він мене дратує!

Усі засміялись, а атмосфера стала теплішою.

Лум:

Поки всі занурилися у спогади, Лум стояв на столику, розводячи руками, ніби ведучий великого шоу.

— А я був… ВЕЛИКИЙ! — гучно вигукнув він, підскакуючи і трохи махаючи руками. Йому дуже подобалась роль головного героя.

Тесса відразу підхопила:

— Ти і зараз великий! Найбільший герой нашої кухні!

— Я був, як… Альфа, — гордо заявив Лум, — але з вусиками і рюкзаком! Я стрибав у хмару!

— І я їв шкарпетку! Смачну, з печивом! — додав він з серйозністю, ніби це була найважливіша деталь пригоди.

— Оце так! — усміхнувся Ерік. — Печиво у шкарпетках у нашому світі ще не придумали.

— Але у твоєму — можливо, — підморгнула Тесса.

Тео:

— А ми з Векс були шпигунами у світі фей, — почав Тео, помітивши захоплений погляд Векс, і швидко додав: — Вона мала крила!

— З металу і сарказму, — підхопила Векс з посмішкою. — Била ворогів сарказмом і конфетті.

— Було круто! — усміхнувся Тео. — Мене звали “Тінь Піци”, а її — “Блискотіна”.

— І вона блищала, — додала Векс, — особливо коли підривала солодкі пастки.

— Світ фей заслуговує на продовження, — сказав Ерік, киваючи з усмішкою.

Кая:

— А я… — підняла руку Кая, ніби в дитсадку, — я літала на Альфі!

— Тут? — здивовано спитав Ерік.

— Ні! — заперечила Кая, — це був інший Альфа! Він мав крила, шолом і гойдалку!

Альфа на її слова лише відвернувся, ніби відчуваючи, що це не його історія.

—Ми шукали дракона. Він готував суп! Альфа — мій друг. Але був кіт! У нього були крила і вуса! І він кусав Альфу!
— Ерік у котячій версії, — усміхнулась Тесса.