49.21 — Вибух

Гуркіт вибуху огорнув усе навколо, наче землетрус, що розірвав останні межі їхнього світу. Лабіринт ілюзій — їхнє останнє сховище, тримав у пастці, почав руйнуватися, сиплячи палаючими уламками зі стелі, які падали мов злива вогняних стріл. Повітря наповнилося димом, запахом гару і паленої електроніки, що разом із голосним тріском перетворювали все на хаос.

Ерік, мов тінь, що миттєво з’явилася, схопив Тессу за руку, її тіло було слабким, майже знесиленим, але в його хватці вона відчула непохитну силу.

— Ерік! — шепотіла вона, голос майже загублений серед гуркоту.

— Тримайся, — відгукувався він, прориваючись крізь завали, — ми майже на виході. Я не відпущу тебе, ні за що.

Вони швидко крокували між уламками, які сипалися навколо, та раптом з-під купи металу вилетів гострий уламок — у повітрі він блиснув, спрямовуючись у бік Еріка. Лея крикнула:

— Ерік, обережно!

Але Ерік миттєво скинув Тессу вниз, сам кинувся у сторону уламка, який влучив у його плече. Він стиснув зуби від болю, але не зупинився — тягнув Тессу далі, у бік світла.

Вирій стояв поруч із Леєю, немов живий щит, міцно обіймаючи її, захищаючи від уламків і полум’я, що раптово виривалося з тріщин у стінах.

— Не відпускай мене, — голос Лєї тремтів від страху й напруги.

— Я тут, — впевнено відповів Вирій, дивлячись їй в очі. — Поки я дихаю — ти в безпеці.

Несподівано земля під ними затремтіла. З-під уламків вирвалися злі тіні — клони Манускрипта, що втратили контроль. Вони рухалися швидко, мов хижі сірі тіні, що хотіли знову захопити їх у полон.

— Відступати нема куди! — прокричала Лея, стискаючи кулаки.

Вирій миттєво розвернувся, піднявши руки, і зі світла, що виблискувало на його долонях, вилетіла хвиля енергії, що відштовхнула тіні назад.

Тео, який ніс Векс, дивився на загрозу іронічно, хоча в очах промайнув страх:

— Ха! Здається, ми ще не встигли порахувати до останнього.

Векс, тримаючись за плечі Тео, ледве могла дихати, але зібрала волю в кулак.

— Тримайся, Тео, — прошепотіла вона, — ми виберемося. Разом.

Палаючі іскри сипалися зверху, і вогонь вже починав охоплювати коридор. Здавалося, сама кімната хотіла їх зжерти.

— Вогонь! — крикнув Ерік, затягуючи Тессу до однієї зі старих дверей. — За мною!

Вирій різко схопив Лею, і вони кинулися вперед, минаючи гарячі колони диму.

— Пам’ятаєш, як ми казали, що життя — це пригода? — з посмішкою, хоч і з відтінком страху, звернувся Тео. — От, друзі, ви отримаєте найгарячіший тур!

Лея, притиснувшись до Вирія, відчула, як її серце виривається з грудей — не тільки від страху, але й від неймовірної пристрасті жити. Навколо них все палає, але разом вони можуть подолати все.

У цей момент величезна частина стелі обвалилася позаду, і гарячий пил засипав їм ноги. Ерік кинувся вперед і допоміг Векс, що ледве трималася на ногах.

— Не відпускай мене, — прошепотіла вона.

— Ніколи, — відповів Тео, і в його голосі прозвучала рішучість.

Вогняний вихор шаленіяв, стіни тріщали, а вони проривалися крізь хаос — разом, єдині, сповнені надії і рішучості. І навіть коли полум’я пробиралося все ближче, їхня сила була непохитною.

Бо попереду чекало життя — і вони його виборювали з полум’я.