48.10 — Ризикований експеримент

Після напруженого повернення з ферми команда зібралася у затишній кімнаті їхнього тимчасового штабу. Стіни були наповнені м’яким, теплим світлом ламп, що лагідно огортало кожного присутнього, створюючи відчуття безпеки й захищеності — саме те, що було потрібно для розмов про те, що турбувало їх всіх.

Тео стояв біля столу, на якому гортався планшет із новими даними. Його очі, зазвичай іскристі та пустотливі, були тепер зосереджені і серйозні. Він повільно підняв голову, подивився по колу, щоб переконатися, що всі слухають, і почав:

— Треба створити для них безпечне середовище. Не просто клітку, не лабораторний експеримент, а справжній дім. Місце, де морозиво зможе жити і розвиватися без страху, без постійного відчуття, що його хочуть знищити чи зупинити.

Він зробив крок уперед, ніби хотів підкреслити важливість цих слів. Пальці його тримали планшет, але очі світилися надією.

Лея, що сиділа поруч, підхопила, заглядаючи Тео в очі:

— І дати їм спілкуватися з дітьми. Бо саме діти — найчесніші, найвідкритіші... — її голос засяяв теплом і ніжністю, — вони не бояться морозива. Вони довіряють їм. У цьому є щось магічне, щось чисте.

Її слова мов теплий промінь, що розтоплював холод і невизначеність у кімнаті. Всі почали відчувати, що це не просто завдання — це початок нової сторінки.

Поруч Ерік мовчки спостерігав за цією бесідою, уважно вловлюючи кожну дрібницю. Потім, ніби несподівано, він повільно повернув голову до Тесси і з легкою, трохи гіркуватою посмішкою сказав:

— Ти колись казала, що не віриш у другий шанс. Але ж навіть морозиво отримує його.

Тесса підняла погляд, і їхні очі зустрілися, ніби в цей момент розкриваючи щось невимовне. Її легкі пальці тихо торкнулися 

руки Еріка — цей дотик був більше, ніж жестом, це була мить тиші, яка промовляла: віра в чудо — вона сильніша за сумніви.

— Можливо, — тихо відповіла вона, — у цьому світі кожен заслуговує на другий шанс. Навіть холодне морозиво.

Навколо панувала тиша, наповнена роздумами і надіями. Здавалося, що час ненадовго завмер, даючи їм можливість осмислити цю нову реальність.

Тео, розвіяти напругу, раптом усміхнувся, а в його голосі з’явилася грайлива іронія:

— Хто б міг подумати, що наша найважливіша справа — це не гонитва за злочинцями, а створення дому для морозива?

Усмішки з’явилися на обличчях кожного. Цей спільний сміх неначе розтопив залишки тривоги і страху.

Лея поглянула на Тессу й Еріка, і між ними прокотилася мовчазна хвиля підтримки і довіри — тієї, що не потребує слів.

— Отже, — підсумувала Тесса, піднявшись зі стільця, — наступний крок — створити для них не просто лабораторію, а справжній дім. Інакше ми ніколи не зможемо по-справжньому їм допомогти.

В цей момент двері відкрилися, і в кімнату вбігли Кая з Лумом, сміючись і тримаючи у руках свої стаканчики з морозивом. Їхній дитячий сміх освіжив атмосферу, наповнив її надією.

— Нам є над чим працювати, — сказала Лея, дивлячись на дітей з ніжністю. — Але я вірю, що в цій справі є місце для тепла.

Їхні серця, наче в унісон, билися частіше. І в цей момент морозиво у стаканчиках, тихо вібруючи, ніби відгукнулося на цю гармонію, додаючи нотку магії в цю родинну, незламну команду.