46.10 — Перша зустріч… знову

У безмежній мережі альтернативних реальностей, що розсипалися наче зорі в темному небі, існували різні версії шести наших героїв — кожна зі своєю історією, своїми болями і радістю. І ось одна з таких реальностей — де все починається майже з нуля, майже без минулого, де Тесса та Ерік зустрічаються вперше. У цьому світі вони не пам’ятали один одного, не знали спільних спогадів, але між ними відчувалося щось магічне, немов невидима нитка тягнула їх назустріч.

Вузька вуличка, по якій розкинули свої столи маленькі кафе, наповнена ароматом свіжозмеленої кави та теплого хліба. На столі в маленькому, затишному кафе, у якому майже не було відвідувачів, Тесса сіла навпроти Еріка — він тримав у руках чашку латте з м’якою піною, прикрашеною витонченим серцем.

Вона трохи нервово посміхнулася і поглянула на його руку, на якій дійсно була краплина кави.

— У тебе на руці — кава, — сказала вона тихо, не відводячи очей.

Ерік, піднявши брову, широко усміхнувся:

— То ти… моє латте долі? — відповів він з легкою усмішкою, показуючи на свою чашку.

Тесса злегка сміялася, і у її очах блиснули іскри тепла:

— А я думала, що це лише бруд від твоєї невдачі.

Вони обмінялися поглядами, і в повітрі повисла невимовна напруга — тепла, приємна і трохи хвилююча. Поза часом і простором, ця мить ніби застигла у легкому мерехтінні світла.

— Знаєш, — Ерік продовжив, розгладжуючи чашку долонями, — мені здається, це кафе особливе. Тут час сповільнюється, а перші зустрічі мають шанс стати чимось більшим.

Тесса кивнула, вдихаючи аромат кави і відчуваючи, як серце починає битися швидше. Вона опустила погляд на чашку, потім знову підняла очі, і, неначе нарешті зважившись, сказала:

— Можливо, — тихо промовила вона, — це наш шанс.

Поки вони говорили, за столом поруч маленький кухонний робот, який завжди прагнув стати трохи романтиком, тихо загуркотів:

— Увага, романтика у вигляді кавового серця! Об’єднайте свої смаки, і світ стане кращим!

Тесса і Ерік розсміялися одночасно, і ця мить здавалася просто ідеальною — без тягаря минулого, без страхів, тільки чисте, щире почуття.

Тесса відчула, як в її грудях розливається теплий промінь, і, неначе здавалося, що в цьому світі ніщо не зможе зламати цей ніжний зв’язок.

Вона простягнула руку, і Ерік, трохи здивовано, але водночас з ніжністю, взяв її. Обоє відчули, що, хоч це і перша зустріч у цій реальності, вони давно шукали одне одного.

— Тож, — прошепотів Ерік, з посмішкою, яка сяяла навіть у тьмяному світлі кафе, — почнемо нову історію?

Тесса впевнено посміхнулася, немов погоджуючись на виклик долі:

— Почнемо.

Навколо них легкий шум вуличного життя: шелест листя, далекий сміх дітей, аромат випічки і кави — усе зливалося у мелодію нових початків. Відлуння кавових зерен і тихі мелодії у кафе створили атмосферу, де все було можливо, де любов могла розцвісти знову, навіть якщо світ навколо розвалювався на шматки.

І поки вони сиділи, тримаючися за руки, за вікном тихо падали перші краплі дощу — немов небеса благословляли цей новий початок.