46.7 — Солодка брехня

Знову нова реальність, знову інша "правда".

Тесса, натягуючи строгий інспекторський жилет, повільно оглядала перед собою чергову дегустаційну пробірку з дивною сумішшю ароматів — іронія з нотою цитрусу, гірчинка спецій і приємна солонуватість. Вона завжди тримала в собі холодний професіоналізм, а ще більшу холодність — для Еріка, з яким не тільки розслідувала злочини, а й з яким завжди вела безперервну, мовчуще гарячу війну поглядів. Їхні очі вперше за день перетнулися, і в повітрі раптом запахло напругою — ніби хтось кинув у кімнату щіпку меленого перцю, і він розлетівся хвилею.

— Ти ж знаєш, — тихо, але з легкою іронією почав Ерік, злегка усміхаючись, — що у цьому місті жодна піца не пройде мій контроль. Неважливо, чи це класика, чи чергові твої експерименти з дивною начинкою.

— Ну й чудово, — парирувала Тесса, ніби збираючись піти в атаку, — бо жоден інспектор не пропустить твої шкідливі секрети. Твої рецепти — це як мінне поле, і я першою знайду всі підступи.

Ерік кивнув, підморгуючи і хитаючи головою, немов визнаючи поразку, але з посмішкою переможця:

— Та все одно, я краще за тебе знаю, де саме ховаються справжні смаки, навіть коли ти крутишся навколо них, мов воронка.

Тесса глузливо посміхнулася, вловлюючи в його словах виклик:

— І все ж ти змушений ховатися під фартухом, бо без мене тебе б уже зловили. Чекала моменту, коли ти зіпсуєш страву — і ось він.

— Схоже, ти дуже хочеш побачити мене в халепі, — усміхнувся Ерік, розправляючи рукави. — Але я тебе не підведу.

І тут їхній старий знайомий — кухонний робот на ім’я Джо — тихенько покотився до них, випромінюючи світлові вогники з очей, які світилися, мов маленькі лампочки.

— Гей, гей, людці, — промовив Джо мелодійним голосом, — а що, як ми замість сварок і підозр зробимо торт? Торт-єднання! Він зцілює навіть найзапекліші суперечки!

Тесса підняла брову, злегка нахиливши голову:

— Торт-єднання? Що далі? Романтичний салат, який примирить ворогів?

Ерік хихикнув, пильно глянувши на Тессу:

— Якщо ти його готуватимеш, то салат, мабуть, буде як завжди — з гострими приправами і трохи гіркоти.

Вони обидва розсміялися, відчуваючи, як раптово напружена атмосфера почала танути, мов мороз на сонці.

Тесса зітхнула і трохи розм’якшилася, ніби поступаючись:

— Мабуть, нам все ж таки варто зібратися й об’єднатися, щоб розкрити цей новий випадок. Але без твоїх "шкідливих" секретів, гаразд?

Ерік серйозно кивнув, погляд став більш м’яким, але з характерною вогняністю:

— Згоден. Але попереджаю — я все одно першим спробую твій новий рецепт. Ти маєш довести, що це не просто словесна брехня.

— Якщо ти на це йдеш, то будеш першим дегустатором. І не забудь — у кулінарії брехати не можна, навіть якщо це солодка брехня, — відповіла вона, впустивши легку посмішку.

Їхні погляди зустрілися на кілька довгих секунд, наповнених тишею, у якій можна було почути усі несказані слова, всі образи і пробачення, що ховалися між ними.

І тоді, як справжній магічний знак, з кутка кімнати спалахнув екран, на якому починався новий розслідувальний процес. Світло від екрану танцювало на їхніх обличчях, нагадуючи: гра починається знову — із надією, недовірою і тим самим тонким зв’язком, що навіть у брехні може залишатися іскра правди.

В повітрі зависла легка інтрига — і, можливо, трохи солодких обманів, які колись приведуть їх до істини.