46.2 — Пиріжок, що змінив усе

Лум із своєю невгамовною цікавістю та енергією вже підкрадався до столу не один раз, але цього ранку він був непереможним. Його маленькі пальчики швидко доторкнулися до одного з пиріжків — блимаючого і зовсім не звичного. Він з усією серйозністю спробував вгризтися, мов маленький герой у пошуках смаку.

— Па! — задоволено прогарчав Лум, хитро посміхаючись, коли смак почав розлітатися в роті.

Кая, помітивши цей момент, відразу поспішила за товаришем, піднявшись на шкарпетки і з вигуком:

— Гу-гу!

Взяла свій шматочок блимаючого пиріжка, ніби це був найсмачніший десерт на світі. Її очі заблищали від захоплення.

Векс, яка саме витирала Каю, помітила їхні дії й підняла голос:

— Кая, ні-ні! Не можна без дозволу! — і з усмішкою підхопила доньку на руки, трохи знічена, але й розчулена одночасно.

Тео, що стояв біля кавомашини, підняв брову і кинув:
— Ну, здається, пиріжок викликав фурор вже до першого укусу.

В цей час Ерік, не без підозри дивлячись на свою випічку, намагався зупинити наслідки.

— Гей, хлопці, будьте обережні, це не просто пиріжок, — намагався він попередити, але було вже запізно.

Вирій, що в цей момент підключив останні налаштування своєї "машини обіду 2.0", навіть посміхнувся:

— Ну що, спробуємо?

Раптом "машина обіду" спалахнула яскравим світлом, і над кухнею нависла легка електрична тривога. Звук почав наростати, поки не став схожим на гул старої літаючої тарілки.

— Що воно? — здивовано перепитала Тесса, беручи Лума за руку.

— Це... це машина активувалась! — сказав Вирій, розгублено озираючись.

В цей момент усе навколо ніби затремтіло і загорілось м’яким сяйвом, немов світло з іншої реальності пробивалось крізь стіни агентства.

Лум з Каєю реготали і бігали поміж ніг дорослих, їхні смішні голоси перепліталися з мерехтінням і звуками машини.

— Па! Гу-гу! — вигукували вони, танцюючи навколо ніг Тесси та Векс.

— Ой, тримай, Лум! — сміючись, сказала Тесса, підхоплюючи сина на руки, але той вже намагався звільнитися, щоб знову бігати.

— Кая, сюди! — кликала Векс, намагаючись втримати доньку, що вертілася і тягнулася до блимаючого пиріжка.

Альфа, їхній собака, спокійно ліг у кутку, спостерігаючи за цим хаосом з мудрістю старого стража.

Раптом світло з машини обіду сягнуло піку, і всі, хто був у кімнаті — дорослі й діти — зникли. На місці залишився лише тихий дзижчальний звук, що нагадував сплячого механічного комаху, і блимаючий пиріжок, який стрибав на столі, немов кликав когось повернутися.

У кімнаті настала дивна тиша, яку порушували лише тихі поскрипування і легкий аромат розмарину, що повільно розсіювався.

— Ну що ж, — прошепотів Ерік, — здається, починається нова пригода…

Тесса і Вирій у спільному здивуванні поглянули один на одного, розуміючи: щойно звичайний ранок в агентстві перетворився на щось зовсім незвичайне.