Розділ 46. Ефект метелика і Пиріжок Долі; 46.1 — Диво-сніданок

Ранок у агентстві «Пі і Ца» розпочинався, як завжди, зі справжнього веселого хаосу — такого, що зворушував і змушував усіх посміхатися, навіть якщо вони ледве прокинулися. Кухня була затишним центром цієї маленької всесвіту, де горщики з базиліком пахли свіжістю, а на полицях стояли банки з найрізноманітнішими спеціями і дивними приладами від Вирія. Легкий механічний дзвін і шелест нагадували, що тут постійно кипить життя.

Лум — пухкенький хлопчик 1 року 7 місяців — бігав навколо, голосно і щасливо верещачи. Він намагався догнати Альфу — молодого, але дуже енергійного собаку, що весело скавчав, підстрибуючи, і крутив хвостом, намагаючись утекти від пухнастого малюка.

— Па! Па! — кричав Лум, вказуючи пальчиком на Альфу, намагаючись взяти собі на руки.

Альфа у відповідь гукала легке гавкання, ніби говорила: — Гайда зі мною, якщо зможеш!

Паралельно біля плити повзала крихітна Кая, донька Векс і Тео, 1 рік 6 місяців, в окулярах, які ледь трималися на маленькому носику, і крутила пустушку, яка несподівано тихо почала світитися, вражаючи всіх навколо.

— Та-та! Та-та! — голосила вона, пускаючи веселий сміх і тягнучись до чашки з молоком.

Тео, зірка ранку, стояв біля кавоварки, витонченим рухом розливав каву по чашках із символікою агентства. Він з усмішкою спостерігав за малими бешкетниками і говорив:

— Ніякої кави для дітей, будь ласка, — з притаманним йому гумором додав, — хоча після вчорашніх водяних баталій у ванній, мабуть, і нам варто щось міцніше.

Векс, накрутивши рушник на голову, зайшла до кімнати, легко обійняла Тео ззаду й прошепотіла:

— Цього разу кава пахне твоєю перемогою над піною.

— І я її заслужив, — посміхнувся він. — Піна здалася без бою. А ти ж знаєш, я не з тих, хто здається!

У той час Вирій, наче справжній чарівник, гордо показував свою нову іграшку — «Машину обіду 2.0».

— Та-дам! — вигукнув він. — Тепер машина не просто готує їжу, а розуміє, хто чого хоче! Вона слухає, як ви бурмотите уві сні. Наприклад, Тесса вранці шепотіла "Сир… багатошаровий сир…" — і ось вона вже подає триповерховий сирний сендвіч!

— А я просто проклинала сир у снах, — з посмішкою і трохи іронії відповіла Тесса, ставлячи на стіл тарілку з булочками.

В цей момент з духовки почувся дивний дзижчальний звук. Ерік витягнув пиріжок і підійшов до столу.

— Ерік, — обережно промовила Тесса, нахилившись ближче до блимаючого пиріжка, — а чому він дзижчить?

— Ха! — підморгнув Ерік. — Це аромат розмарину… або, можливо, якийсь розрив у часі! Що скажеш — скуштувати?

Лум, з великими блискучими очима, вже метнувся до пиріжка і, підбурюваний сестричкою, акуратно вгризся.

— Па! Па! — вигукнув він, майже смакуючи.

Кая не могла залишатися осторонь, і теж намагалася доторкнутися до диво-пиріжка, смішно повторюючи:

— Та-та! Та-та!

Альфа, трохи роздратована цим дитячим вихором, крутилася між ногами дорослих, намагаючись зосередитись, але водночас виглядала неймовірно щасливою, ніби була капітаном цього маленького хаосу.

— Дивіться, вони такі різні, але разом створюють непереможну команду, — з ніжністю сказав Вирій, спостерігаючи за дітьми.

Раптом пиріжок почав яскравіше блимати, і з нього повільно піднялася хмара пари, що згорталася у воронку світла. Всі присутні замерли в захопленні й легкій тривозі — хто знав, що звичайний сніданок може перетворитися на початок незабутньої пригоди?

— Ого, — прошепотів Ерік, — думаю, це буде найцікавіший сніданок у нашому житті.

Малюки тим часом продовжували весело бігати поміж дорослих, а Альфа уважно слідкувала, щоб ніхто не заблукав у цьому вирі щастя, сміху і магії.