45.5 — Несподіваний злодій

В агентстві «Пі і Ца» нарешті почало прояснюватися, хто ж стоїть за таємничими зникненнями їжі. У маленькій комірчині, що нагадувала більше дитячу ігрову кімнату, ніж схованку злодія, сидів крихітний клон — не більший за чашку, з величезними очима, які виблискували одночасно голодом і щирою беззахисністю.

Лея зігріваюче посміхнулася, нахилившись до нього:

— Ти справді той, хто краде нашу їжу? — її голос був лагідний, але в ньому відчувалася твердість. — Чому? Чому це робиш?

Клон подивився на них і тихо прошепотів:

— Я... я просто хочу скуштувати світ. Мене створили з проєкту «Клон-Смак», щоб я відчував усі смаки всього світу. Але я не вмію готувати, і їжа для мене — це єдине задоволення. Коли я краду, це — моя єдина радість.

Векс нахилилася ближче, ніжно торкаючись маленької долоні клона:

— Ми розуміємо, друже, але так не можна. Красти — погано, навіть якщо ти маленький клон із великим апетитом.

Тео, який раніше стояв осторонь, раптом зі сміхом додав:

— Та він, мабуть, мініатюрний гурман! Хоче скуштувати все й одразу, але рот у нього такий маленький, що він повинен сидіти тут вічність.
Ерік з усмішкою пожартував:

— От і уявляю цей клонський марафон смаків — він, маленький, а навколо гори морозива, піци і пюре, і він все це повільно ковтає, залишаючи по собі купу пустушок і пуху.

Клон кивнув, з посмішкою, яка розтопила навіть найсерйозніші серця в кімнаті.

— Я не хотів вас засмучувати, — прошепотів він, — просто не знаю, як інакше... Можливо, ви можете мене навчити готувати? Тоді я зможу насолоджуватися смаком, не крадучи.

Лея поглянула на Векс із блиском у очах:

— Це ідея! Створимо дитячий кулінарний клуб — для клонів і маленьких дегустаторів. Лум і Кая точно будуть найкращими суддями смаку!

Векс миттєво кинулася до кухні, зібравши різнокольорові пакети, спеції і маленькі кухонні інструменти.

— Ось дивись, ми будемо готувати разом, і ніхто не залишиться голодним. І це стане новою справою агентства — «Пі і Ца» — не лише розслідувати, а й готувати!

Тео, схопивши улюблену кухонну ложку, усміхнувся:

— Ну, якщо тепер наша їжа під наглядом таких гурманів, то жоден Сирний Кіт нам не загрожує!

Лум і Кая з радістю плескали в долоні, підготовлені стати найжорсткішими, але чесними дегустаторами.

Вирій, спостерігаючи за всім цим, жартівливо підморгнув:

— Пильнуймо холодильник. Тепер він під захистом не лише агентів, а й гурманів із великим апетитом і добрими серцями.

У кімнаті повисла атмосфера радості і тепла, і навіть маленький клон згодом відчув — тепер він не злодій, а учень, а поруч — справжня сім’я.

І поки на кухні лунали сміх і плескіт ложок, всі знали — найкращий рецепт будь-якої справи — це дружба, розуміння і трохи щирого гумору.