45.3 — Діти в розслідуванні

В агентстві “Пі і Ца” панувала атмосфера легкого хаосу, яка ідеально пасувала для розслідування, що набирало обертів. Лум і Кая, яким уже було півтора року, перетворилися на наймолодших детективів у команді. Вони були такі маленькі, що доводилося нахилятися або піднімати їх на руки, щоб побачити, що ж вони «розслідують» насправді.

Лея стояла поруч із низьким столиком, де на тарілках розкладалися рештки зниклої їжі. Лум, стоячи на колінах, зосереджено розглядав шматочок сиру, який залишився від останньої піци.

— Пес! — повторював він із захопленням, вказуючи пальчиком на собаку-робота, яка повільно просувалася по кухні, ніби справжній підозрюваний у злочині.

Тео, який якраз заходив у кімнату, сміявся, спостерігаючи за малим.

— Лум, ти думаєш, що робот-собака вкрав нашу піцу? — запитав він із усмішкою.

— Пес! — відповів Лум, невпинно махаючи рукою в бік механічного друга, що зупинився біля холодильника, ніби ретельно обшукуючи територію.

Тим часом Кая, спритна і допитлива, сиділа на підлозі й катала свою пустушку — однак несподівано вона почала світитися м’яким зеленуватим світлом. Це змусило всіх миттєво звернути на неї увагу.

— Вау, Кая, диви, твоя пустушка світиться! — вигукнула Векс, яка заходила з кухні, тримаючи на руках чашку з какао.

— Що ж це означає? — спитала Лея, підхопивши малу на руки і уважно дивлячись на дивне світло.

Вирій, що саме налаштовував на планшеті карту з останніми зафіксованими зникненнями харчів, нахилився, щоб роздивитися.

— Це ж якась технологія, — сказав він, — схоже на те, що пустушка активувала датчик руху або передачу сигналу. Хтось намагається щось приховати… або, навпаки, повідомити нам.

Альфа, що спала під столом, раптом підняла голову і почала уривчасто гавкати на порожній кут кімнати, як ніби відчувала присутність невидимого ворога.

— Мабуть, і Альфа щось запідозрила, — пожартувала Тесса, підхоплюючи пса і гладячи його по голові.

— Малята не просто балуються, вони — наші найкращі шпигуни, — усміхнувся Ерік, знімаючи на камеру, як Лум усердно повторює «пес», а Кая, ніби вчена дослідниця, уважно «допитує» пустушку.

Тео, підійшовши до Лума і Каї, натякав:

— Ви, хлопці, робите детективів почутими, а ми — справжніми героями. Тож не підведемо.

Діти посміхнулися (хоч і не зовсім розуміючи, що саме відбувається), а в агентстві почалося нове, найсолодше і найвеселіше розслідування.

— Вперед, — промовила Лея, — час дізнатися, хто ж цей таємничий “Сирний Кіт” і чому він обирає саме нашу піцу.

І з цими словами команда детективів — від малих до великих — рушила у нову, абсурдну і кумедну пригоду, де не бракувало несподіванок, сміху і, звичайно, смачної піци.