45.2 — Вовняний слід

Ранкове сонце ледь пробивалося крізь штори агентства «Пі і Ца», коли Лея, розгортаючи свіжий стіл із доказами — або радше з рештками зниклої піци і кількома упаковками з морозивом — раптом пригорнулася до чогось незвичного.

— Зачекайте-но, — прошепотіла вона, нахиляючись ближче. — Ви бачили це? — Показала на пухнасті, ледве помітні волокна, що причепилися до кутка столу, де недавно стояла тарілка з піцою.

Вирій, який саме переглядав запис із камер спостереження, поглянув у її бік, стримуючи посмішку.

— Це що? — спитав він, піднявши одну з м’яких ниточок. — Виглядає, ніби шерсть. Може, хтось із нас приніс додому кота без попередження?

Тео, який саме збирав дитячі іграшки і гладив сплячу Каю, раптом аж підскочив:

— О ні, це не просто шерсть! — заголосив він, голосно і театрально, — Це ж слід Сирного Кота!

Всі миттєво повернулися до нього, а Лея лише посміхнулася.

— Сирний Кіт? — здивовано перепитала вона, підходячи ближче. — Це ти про того легендарного створіння, що живе у холодильниках і краде їжу?

Тео гордо кивнув, ніби розкрив найсекретніший міф усіх часів:

— Саме так! Кажуть, він з’являється там, де холодно, а запах сиру кличе його. Він вміє безшумно пробиратися навіть повз найпильнішу охорону — у нашому випадку, Альфу.

Вирій злегка посміхнувся, але не став викривати Тео. Хоч і здавалось дивним, але в цій теорії було щось чарівне.

— Добре, — нарешті мовив він, — припустимо, Сирний Кіт — це не просто казка. Тоді нам варто подивитися на місця зникнення їжі з новою увагою. Пухнасті волокна — це підказка. Хтось залишив за собою слід.

Тесса, яка спостерігала за розмовою, поклала руку на стіл і суворо сказала:

— Слухайте, я не вірю в казки про котів і привидів. Але якщо ми не візьмемося за цю справу серйозно — наші діти залишаться без солодощів. І це вже питання честі.

Лея кивнула і дістала лупу, якою вони часто користувалися для дрібних деталей під час розслідувань.
— Добре, — сказала вона, — збираємося команда! Пухнастий слід може бути нашим першим кроком. Починаємо з останнього місця, де бачили зниклу піцу.

У той час Альфа тихо лежала біля ніг Лея, весь час насторожено гарчала, ніби теж відчувала щось недобре.

Тео ж, усміхаючись і пригинаючи голову до Каї, прошепотів:

— Обіцяю, якщо це Сирний Кіт, я йому покажу, хто в цьому домі головний.

І всі з посмішками, але з новою рішучістю почали готуватися до пошуку, який міг стати найвеселішою і найсмачнішою пригодою в їхньому житті.