44.12 — Сутичка з Лікарем ЗуЗу

Вулиці старої частини міста огортала легка імла, що ковзала між будинками мов живий туман. Вирій, Лея, Тео й Альфа рухалися обережно, під ногами хрумтіли сухе листя і дрібне каміння. Сигнал Доктора ЗуЗу ставала все гучнішим — ніби самі стіни підказували, що вони на правильному шляху.

— От ми й на місці, — тихо прошепотіла Лея, оглядаючи стару будівлю. Її очі блищали від напруги і вогню азарту. — Пам’ятаєте цю лабораторію? Колись тут вершилися справжні наукові дива... і страшні помилки.

Альфа натягнув повіки, вухо піднялося вгору, він гарчав тихо, ніби попереджав про небезпеку. Його ніс безперервно шевелився від запаху пилу та старого металу.

Вирій підійшов до дверей і спробував їх відкрити — заскрипіли важкі петлі, двері впали з гулким звуком, оголюючи темний простір всередині.

— Тримайтеся пліч-о-пліч, — скомандував Вирій, і вони увійшли.

Темрява охопила все, окрім екрана монітора, що тьмяно світився в кутку кімнати. На ньому — немовля, одягнене в крихітний костюм із краваткою, сиділо в колясці, тримаючи в руках планшет. Його погляд був дивовижно серйозним і проникливим, а на обличчі — хитра, ледь помітна усмішка.

— Нарешті ви прийшли, — голос немовляти звучав дивно гучно у цій тиші, — я довго чекав.
Тео витріщив очі, а Лея стискала кулаки.

— Ти — Доктор ЗуЗу? — спитала вона, відчуваючи, як по спині бігають мурашки.

— Саме він, — відповів Вирій, — клон із розумом дорослого.

Немовля підняло планшет і натиснуло кілька кнопок. В кімнату влетіли дитячі пляшечки, розсипалися блоки пірамідок і навіть голосні мобілі почали видавати дивні звуки, що нагадували попереджувальні сигнали.

Вирій миттю підхопив пляшечку і кинув у бік немовляти:

— Приймай це, маленький тиран!

Альфа кинулась до планшета, зчепила його зубами і почала тягти назад, намагаючись вирвати у противника.

— Лея, бережися! — крикнув Тео, коли до неї наблизився плюшевий ведмедик з червоними очима, який раптом ожив і кинувся на неї.

Лея відштовхнула ведмедя і з усієї сили штовхнула його в сторону.

— Ти думав, що плюшеві ведмеді — беззахисні? — крикнула вона з іронією, — Спробуй мене вразити!

Тео в цей час схопив колиску і з силою перекинув її на бік, зриваючи останні плани немовляти.
Доктор ЗуЗу з роздратуванням зойкнув, втрачаючи контроль над своїми механізмами.

— Чорт забирай! — прошепотів він, — але я повернуся...

Вирій опустив пляшечку, задоволено посміхаючись команді.

— Відмінна робота, — сказав він, дивлячись на друзів. — Ми вистояли, але це тільки початок.

Лея раптом посміхнулась з ніжністю:

— Знаєте, коли ми разом — ми справжня сила. Ніякі немовлячі загрози нам не страшні.

Вони поспішно покинули лабораторію, забираючи із собою планшет — ключ до майбутніх таємниць.

Надворі імла розвіялася, і місяць пробився крізь хмари, освітлюючи їхній шлях у новий день.

— Ще одна пригода позаду, — тихо промовив Вирій. — Час трохи відпочити... або готуватися до наступної.

Альфа тихо затявкав, ніби погоджуючись, і всі разом вони рушили вперед, тримаючись пліч-о-пліч — до майбутніх викликів і перемог.