44.11 — Вторгнення в агентство

Ранок у агентстві Пі і Ца почався звичайно — з гамору і ніжного безладу, який може створити лише дітвора і їхні іграшки. Лум гучно реготав, хапаючи повітря і ледь встигаючи ковтнути ковток соку, а Кая тягнулася до яскравих підвісних мобілів над ліжечком. Ерік, у своїй улюбленій фланелевій піжамі з плямами від кави, намагався не наступити на розкидані по підлозі конструктори, а Векс розгойдував Каю на руках, тихо наспівуючи їй колискову.

Раптом посеред загального звуку дитячого сміху й пташиного гомону щось пішло не так.

Несподівано електронний мобіль над ліжечком Лума почав крутитися із шаленою швидкістю, вмикаючи миготливі вогники, які, здавалось, подавали сигнал тривоги. Пірамідки почали падати одна за одною, утворюючи дивні колони, немов армія, що розташувалась для нападу. Пляшечки з 

голосовими командами, звичайно ж, ожили — але замість ніжних колискових вони почали повторювати тривожні команди, які ніколи раніше не звучали у цьому будинку.

— Що за...?! — вигукнула Тесса, підхоплюючи Лума, котрий ледь не впав від несподіванки.

— Це що, серйозно? — Ерік розгублено підняв брови, дивлячись на мобіль, що тепер моргав червоним світлом.

Тео миттєво побіг до електронного пульта керування, намагаючись заглушити цей хаос, але натиснув не ту кнопку, і вся система іграшок увімкнулася на максимум — різнокольорові вогники засвітилися, а голосові командири почали гарчати по черзі, мов бойові накази.

— Оце так напад! — з притиснутою усмішкою промовив Вирій, озираючись навколо.

Альфа, як справжній захисник, миттєво піднявся на ноги і з гарчанням кинувся на серверну шафу, від чого й сама шафа почала тремтіти.

— Альфа, обережно! — крикнула Лея, намагаючись стримати собаку.

Лум, зачарований цим всім видовищем, раптом торкнувся маленької кнопки на іграшковій панелі. Враз у кімнаті мигнуло світло, і з гудінням мережа, що керувала іграшками, знеструмилася.

— Ого, ти це зробив? — здивовано запитав Ерік, наближаючись до сина.

— Це що, випадково? — прошепотів він.

Тесса ніжно посміхнулась і погладила Лума по голівці:

— Ні, це моя дитина. Вона знає, що робить, — сказала вона, відчуваючи гордість і захист, що струменіли з серця.

Тео випростався і, глянувши на всі іграшки, що завмерли в очікуванні, заявив:

— Ну що, тепер у нас справжня дитяча революція!

— І хто знає, що це ще може означати, — додала Лея, обіймаючи Вирія.

Усі трохи замовкли, обмінюючись поглядами, адже зрозуміли — цей напад не випадковий. Хтось або щось керує навіть найпростішими іграшками, щоб підготувати щось велике.

Але у відповідь на це диво-втручання з боку Лума, у всіх з’явилась надія: якщо навіть дитина може відключити цю атаку, то разом їм під силу все.

Поки що… це була лише перша битва. І агентство Пі і Ца готове боротись далі — заради дітей, заради сім’ї, заради майбутнього, яке ще не зламали чужі коди.

В кімнаті знову запанувала тиша, наповнена любов’ю, легким сміхом дітей і впевненістю у власних силах.