44.8 — Перші тривожні знаки

Почалося з маленьких дивних речей, що на перший погляд здавалися простими дитячими жартами — або, принаймні, дрібними проказами. Але з часом ставало зрозуміло: це більше, ніж випадковість.

Кая гралася на килимку, коли раптом одна з її улюблених іграшок — маленький ведмедик із м’яким хутром — почала рухатися сама по собі. Легко котилася вбік, а потім, неначе під дотиком невидимої руки, сідала і махала лапкою, ніби намагалася привернути увагу.

Тесса, здивовано піднявши брови, нахилилася ближче:

— Кая, ти це бачила? Ведмедик, мабуть, хоче з тобою поговорити!

Векс присіла поруч, але її обличчя швидко змінилося, коли іграшка знову повільно поповзла у напрямку шафи.

— Це не просто гра, — сказала Векс тихо, — тут щось не так.

Одночасно Лум, який грався неподалік, несподівано підбіг до пульта сигналізації, що висів на стіні, і натиснув кілька кнопок. Сигналізація зойкнула і ледь не вивела з рівноваги всіх дорослих. Вирій миттєво підбіг і спробував втрутитися, але Лум уже встиг натиснути кнопку вимкнення.

— Хто йому показав, як це робити? — розгублено запитала 

Тесса, беручи сина на руки.

— Не знаю, — відповів Ерік, — але це точно не було випадково.

Переходячи до пеленального столика, Вирій нахилився і зірвав погляд на дивні подряпини, що мали чіткий, упорядкований вигляд — схожий на код Морзе. Кая стояла поруч, зацікавлено дивлячись на це, але не могла зрозуміти серйозність ситуації.

Тео витягнув свій планшет і швидко пробігся по повідомленнях.

— Окей, хлопці, в нас проблеми, — сказав він, дивлячись на решту. — Хтось пробує проникнути до архіву агентства через мобільний додаток для батьків.

Тесса, стискаючи губи, промовила:

— Хто б це не був, він знає, що ми тут. Це не випадково.

Вирій похитав головою і, зосереджено поглянувши на екран, додав:

— Наш противник — вміє користуватись “Соска-Онлайн”? Це небезпечно.

Векс кивнула:

— Значить, вони намагаються проникнути через систему, яку ми самі ж і створили для безпеки дітей. Це вже особисто.

Тео похитав головою, показуючи відчай:

— Я починаю вважати, що цей “противник” — не просто людина. Хтось із внутрішнього кола. Хтось, хто знає всі наші ходи.

Лум, тримаючи ведмедика, раптом закашлявся, і всі помітили, що він дивиться кудись у кут кімнати, ніби помітив щось невидиме для інших.

Тесса, нахилившись до нього, запитала:

— Лум, що ти бачиш?

Він махнув рукою, і тихо сказав:

— Світло.

Всі завмерли на мить. Тео піднявся, іронічно посміхаючись:

— Ну, тепер точно трилер починається.

Альфа тихо пробурчала і підійшла до шафи, з якої виходило легке мерехтіння. Вона гарчала, оглядаючи це місце.

Вирій подивився на всіх серйозно:

— Перші тривожні знаки. І це тільки початок.

У кімнаті знову повисла тиша, насичена напругою і непередбачуваністю. Агентство “Пі і Ца” зіштовхнулося з новим ворогом — хитрим, небезпечним і близьким, дуже близьким… І в цій грі було багато більше, ніж просто загадкові іграшки.