43.16 — Пропозиція після слів "угу"

Ранок у квартирі почався з лагідного суму і трішки тривожної метушні — сьогодні Лея, Вирій і Альфа вирушали у довгу подорож, тож рідні збиралися їх проводжати. Сонце ніжно заглядало у вікна, освітлюючи теплим золотистим світлом кожен куточок дому, де панували любов, турбота і дружба.

У передпокої зібралися всі разом: Тесса, Ерік, їхній маленький Лум, Тео з Векс і Кая, а також Лея, Вирій і вірний Альфа — великий, мудрий швейцарський вівчар, який мовчки спостерігав за всім навколо. Атмосфера була водночас радісною й сумною — радісною через майбутні пригоди і сумною через тимчасове розставання.

Тесса міцно обіймала Лею, намагаючись передати всю теплоту цих митей, а Ерік тримав Лея за руку. Лум з цікавістю дивився на Альфу, котрий спокійно ліг біля дверей.

— Ну що, — сказав Вирій, розгортаючи рюкзак, — нарешті кілька місяців відпочинку від криків новонароджених, — і ледь стримував посмішку.

Лея зобразила суворий погляд і боляче штовхнула його у плече.

— Оце як ти про відпочинок думаєш! — сміялася вона. — Але чесно, трохи розслабитись нам усім не завадить. - і згодлм добавила — Ось за це ти ще сьогодні будеш мити посуд, — усміхнено промовила вона, і в її очах грала іронія, а водночас — ніжність.

Вирій підняв руки в жартівливій капітуляції:

— Добре, добре, не буду більше жартувати.

Альфа тихо зітхнув і ляг на підлогу, мов кажучи: «Ну, буду чекати на вас».

Тео підморгнув Еріку, а Векс тихо посміхнулася, дивлячись на Каю, яка мирно спала у їхній переносці.

— Бережіть себе, — сказала Тесса, обіймаючи Лею.

— Чекаємо на вас з новими історіями, — додав Ерік.
Із невеликою вагою в серці Лея, Вирій і Альфа покинули квартиру, а двері повільно зачинилися за ними, наче відзначаючи початок нового розділу.

Після цього Тео повів Векс і Каю на кухню. У цій теплій кімнаті, де пахло свіжозвареною кавою і дитячим кремом, атмосфера стала ще більш інтимною. Тео стояв з Каєю в кенгуру на грудях, обережно підтримуючи малечу однією рукою, а другою — тримаючи руку Векс.

Він поглянув їй у вічі, наповнених ніжністю й любов’ю.

— Виходь за мене, — тихо і рішуче промовив він.

Векс лише посміхнулася, ледь відчутно кивнула і прошепотіла:

— Я вже й так твоя.

— То скажи "так", — підбурював Тео, трохи підморгуючи.

— Тааак! — раптом вигукнула вона з усмішкою, і в цей момент Кая затягнулася солодким дитячим сопінням, немов підтверджуючи їхні слова.

Тео тихо засміявся, поцілував Векс в щоку і пригорнув її разом із донечкою.

Тим часом у вітальні Тесса і Ерік гралися з Лумом. Вони розклали на підлозі кольорові подушки і пухнасті іграшки, організувавши маленький квест для малюка. Лум гучно сміявся, його яскраві оченята світилися радістю, а маленькі 

рученята намагалися схопити різнокольорові стрічки.

— Ти ж бачиш, — жартував Ерік, підіймаючи Лума на руки, — ми вже майже професіонали у батьківстві.

— І це тільки початок, — сміялася Тесса, розпускаючи свої локони і пригортаючи сина, — найближчим часом на нас чекають ще цікавіші пригоди.

Між ними панувала тиша, наповнена ніжністю, турботою і нескінченним теплом.

І поки золотаві промені сонця ніжно огортали квартиру, час ніби затримався, щоб цей день — з його теплом, любов’ю і маленькими щасливими миттєвостями — тривав вічно.