43.14 — Лум

Світ перетворився на біле світло, пульсуюче й безмежне. Усе зайве розчинилося — лишились тільки тихі монітори, спітнілі лоби і маленька грудочка тепла, загорнута у ковдру кольору топленого молока.

Тесса лежала на ліжку, волосся прилипло до чола, руки ще тремтіли. Та втоми вона не відчувала — очі були прикуті до дитини, немов до новонародженої галактики.

Ерік сидів поруч, міцно тримаючи її пальці, ніби якір у штормі. Очі блищали щастям і недовірою водночас; обличчя чоловіка, що щойно побачив диво й перезавантажив власну всесвітню карту цінностей.

— Він… справжній, — хрипко прошепотів Ерік. — І… він красивий, Тессо. Просто… красивий.

— У нього твоє підборіддя й мій характер, — видихнула Тесса, усміхаючись так, ніби перемогла ентропію. — Схоже, ми прирекли світ на дуже вперте янголятко.

Ерік ледь-ледь поцілував її лоб, а потім — маленький, теплий, ще сонний лобик сина. Він мовчав, лише стискав її пальці й не відводив погляду від сина. Голос тремтів:

— Я боявся, — нарешті сказав він. — Боявся, що не зможу бути хорошим. Чоловіком. Батьком. Людиною. Але він подивився на мене — і я... я ніби став.

Тесса кивнула. Повільно, достойно жінки, яка народила не лише дитину, а цілий новий вимір любові.

— Лум, — сказала вона, обережно притискаючи сина до грудей. — Світло після шаленства.

У коридорі дзенькнула каталка, і до палати заскочили Лея та Вирій. Лея пахла своїми улюбленими парфумами, але тепер до них домішувався запах стерилізаційного спирту й нервового адреналіну.

— Я принесла тобі краплю ароматів, але здається, тут уже найкращий парфум у світі — «New Baby #1», — прошепотіла вона, схиляючись до Тесси. Її очі блищали сльозами гордості.

— Тебе теж хтось залив окситоцином? — прошепотіла у відповідь Тесса.

— Я жива флаконниця гормонів, — усміхнулась Лея. — Дай потримати? Ні? Ладно, почекаю черги.

Вирій стояв трохи позаду, мовчазний і спокійний, як небесний південь. Він глянув на малюка, потім підняв погляд на Еріка:

— Складу новий протокол безпеки: «Операція Лум». Рівень пріоритету — вище небес.

— Тільки без дронів під ліжечком, — підморгнула Тесса.

— Дрони — це лиш план Б. План А — бути поруч, — тихо сказав Вирій і потис руку Еріка.
У цей момент до палати, без жодного дозволу, влетіла повітряна кулька у формі хмаринки. Вона метлялась у повітрі, а за нею, притримуючи її нитку, з’явилась Векс — заплакана, розпашіла, з блискітками на щоках.
— Ви народили? Ви в порядку?! — випалила вона й, не стримавшись, кинула кульку під стелю, де тієї ж миті увімкнулась яскрава медова підсвітка.

Кулька зависла над ліжком і, погойдуючись, ніби посвідчувала новонароджений акт магії.

— Ну нічого собі… — промовила Векс тихіше й присіла до Тесси. — Він такий... справжній!

— Хочеш потримати? — запропонував Ерік, але Векс похитала головою.

Векс на мить завмерла. Потім серйозно, як ніколи, відповіла:

— Ні. Він твій. Спочатку — твій. Бо коли я триматиму свою дитину, я хочу, щоб у мені не було навіть натяку на заздрість. Лише — щастя.

Лея витерла сльози й підморгнула їй:

— Фоточки я вже роблю у своїй голові. HDR-формат, 8К емоцій.
Тиша. Святкова. Добра. Чиста.

— Ну добре, але фотку зроблю! — одразу зірвалась Векс і почала шукати телефон. — Знайдіть мені фільтр "Святий Грааль" або щось у цьому дусі.

— Він сам — фільтр, — прошепотіла Тесса, вдивляючись у сина.

І цього разу — мовчали навіть камери. 
Момент з фото

Кадр робила Векс, тримаючи камеру однією рукою зверху, з позиції "пельмень-гелікоптер". На передньому плані — Тесса з Лумом, обіймає малюка з ніжністю, в очах — суміш втоми, ейфорії й материнського благоговіння. Обличчя її злегка розчервоніле, волосся розтріпане, але саме це і робить кадр досконалим.

Рядом з нею, майже впритул — Ерік, який одночасно тримає її руку і цілує сина в маківку. Його очі повні сліз і щастя. На грудях зім’ятий весільний бутоньєр — як пам’ятка про день, що починався зовсім інакше.

Позаду, в лівому верхньому кутку кадру — Лея, схилившись ближче до Тесси, тримає в руках той самий флакон парфумів, ніби хоче окропити ними повітря навколо Лума. Її усмішка — мʼяка, глибока, і в очах у неї видно, що вона вже готує нову колискову або план порятунку світу.

Поряд із нею, трохи далі, Вирій — стоїть рівно, як охоронець часу, з легкою усмішкою і ковдрою в руках (яку він щойно попросив у медсестри). На його грудях висить повітряна кулька, привʼязана до ґудзика, яку Векс випадково зачепила, а він так і не зняв — і виглядає так, ніби це завжди була частина його стилю.

Векс — у центрі, притиснута до всіх, усміхається на повний рот, з блискітками на обличчі й трохи стертою тушшю. У правому верхньому кутку видно її руку з телефоном, яким вона й зняла це селфі. Над усіма — та сама хмаринка-кулька, яка зависла просто над Тессою з Лумом, як символ мʼякого світла і нової епохи.

Підпис до фото в спільному чаті: