43.13 — Дорога до лікарні

Авто рвону́ло з місця, мов кулеметна куля з квітами. Весільний кортеж? Та ні. Це був пологовий дрифт у стилі “Ми всі помремо, але з музикою”.

У задньому сидінні — Тесса й Векс, одна в в сукну ранкового молока, інша в сукні топленого. Тесса — вже вся в пітних колах і зі стисненими зубами. Векс — надто тиха. Підозріло тиха.

Лея сиділа між ними, як деміург балансу, тримаючи обидві за руки й дихаючи ритмічно разом із Тессою.

— Вдих… Видих… Добре, Тесс. Ідеально. Ідеально!

— Якщо це “ідеально” — я боюся уявити “майже нормально”! — гаркнула Тесса, скривившись, коли ще одна хвиля болю прокотилася животом.

Попереду Тео тримався за кермо так, наче це була остання перепустка до життя. Він нервово дивився на телефон, що миготів повідомленнями, і на навігатор, який чомусь переключився на італійську.

— Переклята “Siri” знов каже “Girare a sinistra”! Хтось знає, що таке sinistra?! — зойкнув він.

— Ліворуч! — хором відповіли троє.

— Тепер я не знаю, що страшніше — народження чи ваша італійська, — простогнала Тесса.

Альфа в салоні бігав між сидіннями, то скиглячи, то гавкаючи, ніби намагаючись сказати: "Ми не встигнемо! Я ЗНАЮ, Я ПЕС!"

— Тео, музика! — крикнула Лея. — Увімкни щось заспокійливе!

Тео ткнув перший плейлист.
І зазвучав… весільний марш.

— Ти знущаєшся?! — заверещав Ерік.

— Я думав, це медитативна флейта! — Тео захищався, доки марш ставав дедалі урочистішим.

— Він грає, поки я народжую?! — Тесса мало не зірвала двері. — Це що — новий жанр?! “Танцювальні перейми у тональності мі-мажор”?

— Усі спокійно! — Вирій тримав руку на сенсорній панелі й змінював маршрут у реальному часі, виводячи на голограмі карту. — Лікарня за 4 хвилини. Але один лівий поворот — і ми на заправці.

— Якщо я народжу біля автомату з хот-догами — я розлучусь з тобою, Ерік! — гаркнула Тесса, стискаючи його руку так, що хруснули суглоби.

— Любове моя, я з тобою… — Ерік дихав разом із нею. — Я дихаю… Я втрачаю кисень… Але я дихаю!

Векс, тримаючись за живіт, нарешті озвалася:

— У мене, здається, просто нудота… Або гикавка… Або дитина танцює ча-ча-ча…

— Ще чого! Ніхто з вас не сміє народжувати першим! — вигукнув Тео. — Ми планували, що все буде красиво! Фотогенічно! З гортензіями!

Тут Альфа раптово заскавулів гучно й ударив лапою по панелі.

— Що він натиснув?! — закричав Тео.

— Турборежим, — спокійно мовив Вирій. — І… дякую, Альфа.

Машина різко прискорилась. Гравітація вигнулась. Весільний марш перейшов у техно-версію, яка чомусь звучала як «Here comes the bride» на стероїдах.

— Ми всі загинемо у стильному замісі, — прохрипів Ерік, а Лея засміялась крізь паніку:

— Але в історію точно потрапимо!

Вже за поворотом з’явились вогні лікарні. Голограма блимає: “Прибули. Ваша доля — попереду.”

Тесса важко зітхнула, схопившись за живіт:

— Окей. Готова. Везіть мене до драми.