43.12 — Паніка 2.0

Весільний настрій зазнав потужного ребуту.

Скрипка ще ледь протягувала останній акорд, а Тесса вже притискала живіт долонею, дихаючи коротко й ритмічно, ніби намагалася зловити Wi-Fi сигнал спокою серед натовпу святкових емоцій. Але сигналу не було.

Поруч із нею Лея миттєво схилилася:

— Спокійно, дихай разом зі мною. Один вдих, два видихи. Усе добре. Ми це пройдемо. Разом. Я тут.

— Ти завжди звучиш так переконливо… — вичавила Тесса, — поки в мене не скорочуються всі органи одночасно.

Векс стояла позаду, схрестивши руки на животі й дивлячись на Тессу з виразом обличчя, як у людини, яка раптово згадала всі розділи анатомії, хоч ніколи їх не вчила.

— А якщо я наступна?! — спитала вона з жахом. — Ну типу… ну ж бо… у мене вже третій триместр!

Тео одразу підняв голову — і все: очі навколо закрутились.

— Добре. План «Тарталетка»: Векс — в машину, Тесса — в машину, Лея — зі мною, Альфа — навігатор. Ерік — дихай! Вирій, запускай протокол виводу!

— Я вже викликаю авто, — спокійно мовив Вирій, прокручуючи щось на браслеті на зап’ястку. — Електрокар буде за дві хвилини.

— Тільки не той, у якого двері відкриваються вгору! — вигукнула Тесса. — Я не зможу народжувати як Бетмен!

Альфа голосно гавкнув, немов підтримуючи, і одразу побіг до воріт, почавши скиглити біля машини — мовляв, ось сюди, люди! Цей пес знає маршрут!

— Тео! — крикнула Векс. — Де моя сумка?!

— Я її вже несу! Чекай… це не твоя! Це сумка з фісташковими тістечками!

— Вона важливіша, ніж ти думаєш! Бери і її! — кричала Векс, а потім гикнула. — Хоча… може, я просто з’їла забагато фініків?

— Паніка 2.0 активована, — сухо прокоментував Вирій, не відриваючи очей від браслета.

Тесса, зціпивши зуби, вже проймалась чітким ритмом дихання. Вона хапалась за Еріка, який ледь не втрачав пульс від того, як намагався його не втратити.

— Ми ж щойно одружилися, — пробурмотів він, тримаючи її за руку. — Це ще не… шлюбний торт, але вже… пологова зала?

— Ерік. Якщо ти не зможеш керувати ситуацією — принаймні тримай мене за руку. Але сильно. І на весь час.

— Добре! — сказав він і став стовпом підтримки, що трохи хитався, але не падав.

З будинку вибіг хтось із персоналу зі склянкою води.

— Це мінералка! Без газу! — повідомив він з таким ентузіазмом, ніби щойно знайшов вакцину від хаосу.

— Я народжую, а не дегустую, — прошипіла Тесса.

У цей момент перед двором зупинився електрокар. Двері відкрились саме вгору.

— Блін, Бетмен. — Тесса закотила очі, — хоч би з музикою...

І поки скрипка нарешті змовкла остаточно, Тео, Вирій, Ерік, Лея, Альфа, Векс і Тесса — з усією величчю, тривогою та парфумованим блиском на обличчі — рушили до машини, де мало початися те, що запам’ятається краще за будь-яку обітницю.