43.11 — Несподівані потуги

Свято ще не встигло розгорнутись на повну — щойно пролунала фінальна нота скрипки, як під аркою, серед квітів, повітря і пелюсток, щось… змінилося.

Тесса на мить стиснула губи й опустила погляд. Спочатку ніхто не помітив. Вона стояла красиво, гордо, з кільцем на пальці, з Еріком поруч. Але ось — її брови ледь здригнулись. Вона ледь поморщилась, схиливши голову.

— Усе нормально? — прошепотів Ерік, тримаючи її руку.

— Тааак… Просто… хвилька. Ніби щось тисне. Як коли дууууже хочеш какао, а воно вже остигло, — видихнула вона, намагаючись посміхнутись, але посмішка вийшла кривуватою.

— Е-е… — Ерік примружився, розгублено шукаючи в її очах підказку. — Це якась метафора?

— Можливо... Це були перейми, — буркнула Тесса крізь зуби.

— ЩО?! — Ерік ледве не впустив руку, але потім схопив її ще міцніше. — Прямо… зараз?!

— Ну, скажімо так, — Тесса примружилась і ще раз стиснула руку. — Якщо ти дуже хочеш, щоб наш шлюб розпочався з пригод — ти вгадав.

Скрипка змовкла.

Повітря стало густішим.

Всі довкола продовжували сміятись, пити лимонад, аплодувати та фотографуватись на фоні квіткових арок, не підозрюючи, що наречена щойно почала дихати у ритмі, який точно не вчився в школі йоги.

— Усе гаразд! — сказала Тесса голосніше, ніж планувала, але з ноткою паніки. — Просто... може, хтось принесе годинник?

— Навіщо тобі годинник? — перепитав Ерік, уже блідніючи, як серветка у VIP-зоні.

— Щоб відраховувати інтервали, коханий! — просичала вона крізь посмішку, яка тепер радше нагадувала усмішку людини, яка намагається не закричати.

Лея, що стояла осторонь, притиснула руку до вуст.

— Оу.

Векс підняла брову й шепнула Тео:

— Вона зараз народить прямо на весіллі?

— Ну, принаймні ми точно запам’ятаємо дату, — відповів Тео, розгублено тримаючи бокал.

— Ерік, — промовила Тесса вже серйозно, притискаючи руку до живота. — Якщо ти ще хочеш стати батьком — починай діяти прямо зараз.

Ерік озирнувся довкола, ніби шукаючи… акушерку, гвинтокрил або чарівника. І прошепотів:
— Вирій. Вирій зараз прийде. І все організує.

— Чудово, — зітхнула Тесса, — тільки попередь його, що в нас є максимум… хвилин двадцять. І я хочу знеболююче. І каву. Але не разом.

Ще одна хвиля болю змусила її злегка зігнутись — і того вже вистачило, щоб Тео рвонув до бару, Лея присіла поруч, Векс почала хреститись (хоч ніколи цього не робила), а Ерік нарешті зрозумів, що ця історія точно отримає окрему главу у будь-яких мемуарах.

І так, весілля було незабутнім.