43.9 — Гості прибувають

На подвір’ї почали з’являтись перші автівки. Сонце вже повністю розгорнуло свій золотий килим над дахами, і у повітрі пахло свіжими трояндами, тостами з маслом і передвесільним хвилюванням. Легкий вітер крутив стрічки на білій арці, під якою невдовзі мали промовити свої обітниці Тесса і Ерік. Альфа бігав колами довкола стільців, перевіряючи, чи всі у формі.

Першим з гостей вийшов Нолан Дерре — брат Еріка. У темно-зеленому піджаку, з окулярами в стилі “я не знаю, навіщо я їх вдягнув, але виглядаю круто”, він тримав у руках плоску коробку, акуратно запаковану у крафтовий папір із тисненням. На коробці — лише один напис: “Для терплячої”.

— Ну що, — сказав він, знімаючи окуляри і озираючись, — я не думав, що Ерік знайде когось, хто витримає його довше, ніж кава зранку. А Тесса — змогла.

— Добре що ти не сказав “хто витримає його до обіду”, — озвався Тео, проходячи повз з тацею кексів, — бо це вже були б вимоги до супергероя.

Нолан коротко засміявся і простягнув коробку Вирію:

— Передай це їй, коли все скінчиться. Я не ризикую давати подарунки нареченим до весілля. Це як їсти торт, поки він ще печеться.

Вирій кивнув і злегка посміхнувся:

— Пакетик терпіння, правда?

— Майже. Там чай. І пляшка бренді. Але суть та сама.

Наступною з автівки вистрибнула Еліна, молодша сестра Еріка. У яскраво-жовтій сукні, з фуксійовим бантом у волоссі, кошиком квітів у руках і сяючими очима. Вона буквально засіяла все навколо себе — і кольором, і енергією.

— Людоньки! — вигукнула вона, — я принесла блискітки. Багато блискіток. Не дякуйте!

— Ми і не планували, — підморгнув їй Тео, — але тепер весілля офіційно буде видно з супутника.

— Саме так! — захоплено кивнула Еліна, витягаючи маленький флакон з написом «Феєрверк №5». — Якщо не буде феєрії — я її створю сама.

Вона поставила кошик із квітами на спеціально відведене місце біля арки, і тут же почала розсипати блискітки по доріжці. Альфа, помітивши це, завмер, потім тихо гавкнув і… 

сів просто на центр сріблястої хмари.

— Тепер у нас є блискучий пес, — повідомив Ерік, який саме вийшов перевірити обстановку. — Альфа, ти виглядаєш як з гала-показу.

— Він чудовий! — Еліна присіла до нього і почесала за вушком. — Це твій костюм. Без жартів.

Поки всі сміялися, під’їхала ще одна машина. Із неї вийшла Лінн, сестра Тео — вільна, спокійна й ефектна. Вона мала із собою широку корзину, накриту тканинною серветкою з вишивкою. Лінн була відома тим, що завжди привозила щось незвичайне — цього разу були екзотичні солодощі з фіалками, лавандою, фініками і, здається, крихітними кристалами карамелізованого імбиру.

— Привіт, генії серця і сюрпризів, — сказала вона з легкою посмішкою. — Я принесла десерти. Не спішіть дякувати, спершу виживіть.

Тео кинувся її обіймати:

— Лінн, ти як завжди! Неймовірна! Це… що це? Кулі з фіалок?

— І фініки, і фісташка, і щіпка магії. Але обережно, — усміхнулася вона. — Якщо хтось поїсть більше двох — може закохатися в повітря.

— У нас тут і так уже половина закохана, — буркнув Ерік, дивлячись у сторону будинку, де за фіранкою, як він знав, зараз Тесса.
Усі почали сміятися, і поки гості збирались біля арки, хтось розкладав подушки на стільцях, хтось наливав сік у кришталеві келихи, а хтось просто стояв і вдихав цей ніжний передвесільний момент.

Тиша ніби завмерла, готуючи сцену до наступного розділу — того, де вона у сукні, а він — із блиском в очах.