43.4 — Музика, що звучатиме вічно

— Нам треба три треки, — сказав Ерік, розклавши на столі ноут, блокнот, телефон і ще один телефон. — Офіційна церемонія, повільний танець і… щось таке. Несподіване.

— Щось із вибухом, але без диму, — уточнив Тео, що вже крутився в кріслі з навушниками на вухах. — Я знайшов мікс з флейтою, електрогітарою і… здається, каштанкою.

— Кастаньєтою, — поправив Вирій.

— А, ну тим.

У кімнаті панувала творча атмосфера:
Альфа сів біля колонки, поклав морду на лапи й зробив вигляд, ніби теж обирає.
Усі троє детективів — в оточенні папірців, списків, плейлистів і кави. Багато кави. Бо підбір пісні, що звучатиме вічно, — це тобі не кримінальний код розшифрувати.

— Добре, ось варіант для офіційного входу, — сказав Вирій. — Струнний квартет, легке фортепіано, трохи сучасного електронного лейтмотиву. Глибоко, ніжно, елегантно.

— Це звучить, як вишукана кава, — Тео кивнув. — Але ми ж не в кав’ярні. Це весілля.

— А я хотів би, щоб усе почалося… просто, — Ерік закусив губу. — Без пафосу. Без фальші. Можливо, щось на кшталт акустичної гітари з голосом. Спокійно. Як ми.

— Як ви, — Тео ткнув пальцем. — Бо ви такі: ти — тиша, Тесса — грім. А разом — весняна злива.

— Дякую, це мило. І трохи лякає, — хмикнув Ерік.

Далі пішли дебати про перший танець.

— Класика? Повільне вальсування? — запитав Вирій.

— Ми можемо зробити щось більш... чесне. Танго, наприклад, — припустив Ерік, задумливо.

— Танго з собаками? — підняв брову Тео, дивлячись на Альфу. — Я уявляю це: Альфа в міні-фраку, розвертається, підкидає задню лапу, і...

— Тео, — Вирій серйозно, — я не впевнений, що він погодиться танцювати з тобою.

Альфа підвів голову. Позіхнув.

— Бачиш, навіть слухати не хоче, — кивнув Ерік.

Несподіваний трек Тео:
— Я знайшов його! Це ремікс на пісню "I Wanna Dance With Somebody", але у виконанні квартету вуличних скрипалів з Берліна. Там ще хтось чхає на другій хвилині — і це додає атмосфери!

— Ти хочеш, щоб хтось чхав на нашому весіллі? — здивувався Ерік.

— Ну, не буквально! Це про дух несподіванки! Про життя, в якому завжди щось летить не по плану. Але ти танцюєш далі. Бо ти з нею.

Вирій кивнув.

— Ця думка мені подобається.

— Тоді вирішено, — Ерік усміхнувся. — Перша пісня буде тиха, друга — щира. А третя… з каштанкою.

— З кастаньєтою, — в унісон виправили його Вирій і Тео.

У кутку Альфа зарухав вухом.

— Він підтримує, — сказав Тео. — Ми обрали правильно.

І ніхто не знав, що цей плейлист стане саундтреком до найщирішого дня в їхньому житті.
І що під одну з тих пісень — хтось народить. Але це вже інша історія…