41.17 — Заручини офіційно

Світло гірлянд миготіло тепло і м’яко, мовби вечір зібрав найлагідніше сяйво всіх зоряних вечорів цього літа й вклав його в кожну лампочку. Агентство мало вигляд неофіційного фестивалю варення і щастя. Банки, пледи, тістечка, чай, кішка з бантом, Альфа в святковій шапці з написом «Ми вижили!» — все говорило про свято. Але саме зараз настав момент, який перехоплював подих.

Ерік повільно підійшов до Тесси. Очі в нього були тривожно-зосереджені, але губи ледь усміхалися.

– Можна на хвилинку офіційності в цьому раю варення й капців? – пробурмотів він, опускаючись на одне коліно.

Тиша стала тягучою, як полуничний сироп. Тео припинив їсти печиво, Лея зупинилась на півдорозі до кухні. Векс завмерла з ложкою в роті.

– Тесса, – почав Ерік, а голос у нього трохи затремтів. – Ми пройшли через… усе. Варення, стрілянину, клонів, та навіть твої фальшиві потуги. Але серед усього цього… я щоразу знаходив тебе. Серед хаосу — ти була моїм компасом. Я хочу, щоб це не закінчувалося.

Тесса дивилась на нього мовчки. Її пальці легенько грались із підвіскою на шиї. В очах блищали вогники — не лише гірлянд.

– Тесса, – продовжив Ерік, дістаючи коробочку. Вона була обмотана стрічкою з написом «тільки не загуби». – Ти вийдеш за мене?

Мовчанка. Усі затамували подих. Навіть Альфа.
– Так, – нарешті сказала Тесса. – Але…

– Але? – очі Еріка округлились. – Але що?

– Але тільки якщо буде тортик.

Тиша тріснула — і з усіх боків вибухнув сміх.

– Я ж казав! – вигукнув Тео, вбігаючи до кімнати з широким підносом. – Торт на момент істини!

На торті, залитому білим кремом і обсипаному ягідками, червоним соусом було виведено:
"Тесса + Ерік = ∞"

– О, Боже, це… – Тесса засміялась, притискаючи руку до живота. – Це найромантичніше, що я бачила. І… найсмачніше.

– Я знав, що ти скажеш «так» через випічку, – Ерік встав, обіймаючи її. – Ти моя найкраща авантюра, Тес.

– А ти мій найкращий головний біль, – усміхнулась вона. – Але, схоже, я вже звикла.

– Тепер офіційно? – спитав Тео, піднімаючи келих з сидром.

– Офіційніше не буває, – відповіла Тесса.

Всі підняли келихи. Навіть Векс, хоч і з чаєм.

– За майбутнє, – сказав Вирій, заглядаючи в очі Лєї.
– За теплі моменти, – додала вона.

– За ∞, – всміхнулась Тесса і стишено, зовсім по-іншому, додала:
– І за життя, яке починається всередині.

Альфа обережно облизав край торта й хлюпнув хвостом по повітрю — щасливий як ніколи.

І десь вгорі, над агентством, зірка здавалася яскравішою, ніж зазвичай.