Хроніки Пі і Ца: детективні історії

Розділ 41 — «Солодка тривога»; 41.1 — Пропозиція… і потуги?!

Над агентством висів ідеальний вечір. Сонце, ніби саме вирішило трохи причепуритися, розмальовувало небо рожево-лавандовими мазками, а повітря пахло м’ятою, варенням і свіжим тостом, бо Тео знову щось експериментував на кухні.

У внутрішньому дворику — затишному, прикрашеному гірляндами та кількома декоративними кактусами, — Ерік стояв перед Тессою, тримаючи в руках маленьку чорну коробочку.

— Знаєш… — почав він, і голос трохи здригнувся, — коли я вперше побачив тебе — ти сиділа в підвалі з картою піци, пістолетом і теорією змови. Я подумав: ця жінка — або геній, або небезпечна.

Тесса хихикнула і погладила живіт. Її блузка була натягнута, як кулька перед вибухом, і живіт виразно виступав. Сім з половиною місяців — офіційно, але «виглядала» вона десь на дев’ять.

— Я ще не вирішила, що з того більше, — підморгнула вона.

— А я вирішив, — сказав він, опустившись на одне коліно. — Ти — моє усе. І я хочу, щоб ми були сім’єю. Навіть якщо це означає тримати пістолет під подушкою і заводити будильник на «нагодувати Альфу».

Він відкрив коробочку. Всередині — кільце. Просте, срібне, з тонкою гравіровкою: «+∞».
Тесса закрила рот рукою. Очі зволожилися.

— Ерік… Я… Я...

— Так? — прошепотів він, на мить затамувавши подих.

— Так… але… — вона раптом схопилася за живіт. — Ай!

— Що?!

— А-а-ай!

— Що?!

— МЕНІ ЗДАЄТЬСЯ, МЕНІ ПОЧАЛОСЯ!!! — заверещала вона.

— Тобі почалося? Що почалося?!

— ПОТУГИ, ТУПЦЮ! 

І тут, як грім серед ясного неба, з-за рогу вбігає Векс:

— У МЕНЕ ТОЖЕ!!!

— Що в тебе теж?! — Тео вискочив з тераси з печивом у руці.

— Я ТОЖЕ НАРОДЖУЮ!!! — крикнула Векс, тримаючись за живіт.

— Але в тебе ж сьомий місяць! — простогнав Тео, перетворюючись на ходячий дефібрилятор. — ЦЕ Ж ЩЕ РАНО!!!

— РАНО, НЕ РАНО — МЕНІ ЗДАЄТЬСЯ, ЩО ВСЕ!!!

У цей момент Вирій, який щойно виніс подушки для відпочинку на лаву, почув крик і підстрибнув. Подушка злетіла вгору, він упіймав її, але, коли почув «народжую», просто… сів на неї і вона зісковзнула з-під нього, тож Вирій, елегантно й мовчки, з глухим бух, впав на дерев’яну лавку і зламав її.

— Я починаю думати, що це якась пастка, — пробурмотів він, намагаючись вибратись з уламків. — Або ритуал.

— Це ПАСТКА МОГО ТІЛА! — закричала Тесса. — ДО ЛІКАРНІ!

— ДО ЛІКАРНІ!!! — вторили всі разом.

Тео підхопив Векс на руки (зверху ще й її сумку, бо «там печиво!»), Ерік намагався допомогти Тессі дійти до авто, Вирій збирав подушки, які вже не знадобляться, а Лея…

…стояла осторонь. В її руках — чашка чаю, яку вона так і не встигла сьорбнути. Вона спокійно спостерігала за цією істеричною панікою, з підозріло серйозним поглядом.

— Це, мабуть, гормони, — пробурмотіла вона і зробила ковток. — Але краще поїду з ними. Для науки.

А в машині тим часом Ерік викрикував «дихай, дихай!», Тесса кричала у відповідь «не я, ТИ дихай!», Векс знову схлипувала, що «в мене точно перейми!», а Тео тицяв кнопку обігрівача, бо Векс замерзла, хоча було літо.
А Лея — мовчала.

А Вирій вже готував слова для медперсоналу.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше