40.43 — «Зустріч в тіні»

Офіс агентства був напівтемним, затишним, але напруженим. Весь цей час, поки команда збирала докази, планувала наступний крок і намагалась зібрати пазл з уламків правди, Маркус Райт — людина, яка стала їхнім несподіваним ворогом і таємницею — тихо увійшов у їхнє життя.

Двері відчинились майже без звуку. Тесса, що сиділа в кріслі з піднесеним животом, першою помітила фігуру у тіні.

— Хто там? — голос її був спокійний, але з твердою ноткою.

Маркус вийшов на світло, невелика усмішка грала на його губах, хоча очі блищали холодом.

— Я знав, що рано чи пізно ми зустрінемося, — промовив він спокійно, крокуючи до центру кімнати. — Маркус Райт, колишній науковець Лабораторії Гастроклонів. І, схоже, ваш найголовніший ворог.

Вирій, піднявши брову, обережно сказав:

— Ти не виглядаєш на типового лиходія. Чому ж тоді ти послав на нас «К»?

Маркус сів на край столу, складаючи руки.

— Всі ми служимо своїм ідеалам. Моє бачення було простим — підняти людство на новий рівень, де страх і сумніви не існують. Серія К — це не просто клонування. Це спроба позбавити людей слабкостей. Тому я змушений був діяти.

Тесса нахилилася вперед, дивлячись йому прямо в очі:

— Ти знищував життя, щоб створити «ідеальних» бездушних? Щоб вбивати свою «помилку»?

В очах Маркуса промайнула тінь сумніву, але голос залишився холодним:
— Помилка — це людська слабкість. Я просто спробував виправити систему.

Ерік, який стояв збоку, втиснув руки в кишені і саркастично додав:

— Система помиляється, якщо вважає, що холодні машини замінять серце.

В цей момент Лея ступила вперед, тримаючи планшет з відеозаписом.

— І що ти скажеш про це? — голос її був рішучий, а в руках — кадри, де клони серії К виявляють здатність вибирати, відмовлятися вбивати.

Маркус подивився на екран, а потім зітхнув.

— Можливо, я недооцінив... Істини, які приховані в серці. Але зараз пізно. Мій проєкт вже запущений, і серія К більше не підлягає контролю.

Векс, яка стояла поруч із Тессою, ледве втримала свій голос від тремтіння.

— Тобі не здається, що ти граєшся з вогнем? Твої створіння починають вибирати шлях. І вони можуть знищити не лише тебе, а й усіх нас.

Маркус кивнув.

— Так. І саме тому я тут. Я хочу запропонувати угоду.

Тесса переглянулася з Вирієм.

— Угоду? — голос Вирія був холодним і недовірливим.

— Так, — продовжив Маркус. — Я допоможу вам зупинити неконтрольовану серію К. Але тільки якщо ви допоможете мені врятувати тих, хто ще живий.

Пауза. Тиша.

Ерік прокашлявся:

— Добре, але з одним умовою: жодних секретів.

Маркус посміхнувся, майже по-дружньому.

— Без секретів. Ми на одному боці. Поки що.

Наступні хвилини були сповнені напруги, але і надії. Плани почали складатися в цілісну картину, де детективи і науковець тепер опинилися в одній команді — хоч і дуже некомфортній.

Вирій тихо звернувся до Лєї:

— Можливо, це і є той поворот, який нам потрібен. Але треба бути обережними — в цій грі кожен рух може стати останнім.

Лея усміхнулась, тримаючи його за руку.

— Ти завжди був найкращим у цій грі. Ми пройдемо це разом.

Тесса глянула на Еріка, де між ними промайнула тиха обіцянка.

— Час закривати цю історію, — сказала вона. — Але також готуватися до нового початку.

І десь у тіні, позаду них, міцно тримала живіт, їхня маленька надія — дитина, яка вже була частиною великої і складної історії.