40.42 — «Розкриття тіней»

Після останнього бою тиша в новому офісі агентства стояла глибока, майже фізично відчутна. Кожен намагався осмислити те, що сталося — ворог, який не хотів бути ворогом, та холодна правда, що крилася за кожним рухом.

Лея сиділа за столом, розкладаючи на частини отримані дані. Її пальці танцювали по клавіатурі, намагаючись витягнути з кодів більше, ніж вони хотіли показати.

— Ти бачив це? — прошепотіла вона, озираючись на Вирія, який стояв поруч, притискаючи до грудей теплий стакан кави. — Ці хлопці — не просто найманці. Вони — частина більшого... експерименту.
— Кодові імена, — додав Вирій, хмуро дивлячись на екран. — Серія K. Вони насправді — не просто клони, а живі програмні модулі з можливістю вибору.

Ерік, відпочиваючи на дивані, помітив:

— Тобто нам постійно грали у шахи, а ми думали, що це прості шашки.

Тесса, тримаючи живіт, ніжно посміхнулася:

— Шахи — це гра розуму і терпіння. Ми — не здамося просто так.

У цей момент в офіс увійшла Векс, витираючи піт з чола, хоча вона й сама носила пізню вагітність. В її очах — нова рішучість.

— Я знайшла ще один фрагмент запису. Вони контролюють не лише клони, а й наслідки. Вони хотіли змусити нас зламатися через страх... але ми сильніші.

Тео, що підслуховував біля дверей, додав з іронією:

— Хто б міг подумати, що найбільша загроза — це страх, а не зброя.

Лея кинула йому суворий погляд, але в серці було тепло.

— Тепер нам треба зібрати всіх і поставити крапку. Знати, хто стоїть за цією грою і чому вони обрали нас.
Наступного дня команда рушила до покинутого комплексу на околиці міста — останньої відомої локації, пов’язаної з серією K. Атмосфера була насичена напругою і невідомістю.

Підійшовши ближче, Ерік зупинився, дивлячись на темні вікна:

— Тут все і почалося... І тут усе закінчиться.

Раптом з-під землі вибухнула серія вибухів, і навколо з’явилися кілька озброєних силовиків у тактичній екіпіровці.

— Пастка! — вигукнув Вирій, миттєво прикриваючи Лею.

Відбувся швидкий, але напружений бій, в якому кожен показав свої найкращі навички. Вірність і любов до команди надавали сили.

Після бою в одному із підвалів комплексу команда знайшла обладнання, що мало вигляд надсучасної лабораторії. Екран блищав і видавав дані, що показували ім’я організатора атаки — колишній науковець Лабораторії Гастроклонів, доктор Маркус Райт.

Векс, розуміючи всю глибину зради, тихо промовила:

— Він… колись був нашим другом.

Тесса поклала руку на плече Векса:

— Друзі можуть стати ворогами, але ми створюємо нову сім’ю — ту, яка вибирає любов замість страху.
Повернувшись в офіс, команда сиділа навколо великого столу, обговорюючи подальші кроки. Лея кинула погляд на Вирія і промовила:

— Ми закрили коло. Знаємо ворога і його мотиви. Але це не кінець. Це початок нового шляху.

Ерік, дивлячись на Тессу, додав з ніжністю:

— І будь-які шторми ми пройдемо разом.

Вирій, посміхаючись Леї, пригорнув її:

— Нас чекають нові таємниці, але тепер ми не одні.

Векс, погладжуючи живіт, ледь посміхнулась:

— А маленький непосида вже готується до пригод.

Світло згасло, але в серцях горіли вогні надії, дружби і справжньої любові. І десь у тіні, за дверима, вже чекала наступна пригода — новий виклик, нова загадка, нові мрії.