40.39 — «Прорив у темряві»

Ніч огорнула місто густим чорним плащем, але всередині агентства «Пі і Ца» все пульсувало життя. В кімнаті керування панувала напруга — такі моменти завжди нагадували, що найтемніші секрети можуть спалахнути, наче феєрверки, які одночасно захоплюють і лякають.

— Тео, перевір знову маршрути, — наказала Лея, не відриваючись від екранів. — Нам потрібна точність. Помилка — це смерть.

— Усе на максимумі, — відрізав він, трохи посміхаючись, як той герой, що намагається бути крутим навіть у хвилини небезпеки. — Але чесно? Я вже починаю думати, що цей кластер — більше схожий на пастку, ніж на розв’язку.

— Тео, ти йдеш у стиль «чорного гумору»? — піджартувала Векс, подаючи йому чашку гарячої кави з імбирем. — Без твоїх жартів ця місія була б набагато менш цікавою.

— Радий бути джерелом іронії, — відгукнувся він, п’є каву, і в куточках його губ з’явилася легка усмішка, що пом’якшувала напругу.

Тесса з Еріка стояли поруч, кожен тримаючи по планшету з даними.

— Наша мета — глибокий кластер «LUM_001». Краще не знати, хто чекає там, — Тесса м’яко посміхнулася і провела рукою по животу. — Але що робити — мій маленький пасажир уже готується до пригод.

— Ти думаєш, він або вона розбере, коли станеться перший вибух? — Ерік тихо пожартував, дивлячись на неї з ніжністю.

— Сподіваюся, так, — вона зітхнула, відчуваючи, як дитина відповідає легкими штуршками. — У нас попереду серйозний екшн, але я не одна.

— Ти ніколи не будеш одна, — Ерік прошепотів і, обережно, поцілував її руку.

Раптом тривожний сигнал прорізав тишу.

— Рух! Хвиля наближається! — закричав Тео, вказуючи на екран, де за межами кластера блищали червоні точки.

— Готуємо оборону, — наказала Лея, миттєво координуючи дії.

— Але це не просто противники, — додав Вирій, дивлячись у монітори, — вони не лише фізичні — це тіні кодів, фрагменти штучного інтелекту, що злилися з системою.

— Як нам боротися з чимось, що може бути у всьому? — спитала Тесса, її голос трохи тремтів, але в очах палав вогонь.

Перший напад почався несподівано — лазерні промені прорізали простір, змушуючи команду метушитися.

— Всі на позиції! — кричала Лея, стріляючи в спільну систему захисту.

— Ерік, Тесса, прикривайте Векс, — наказав Тео, піднімаючи електричний щит, що миготів синім світлом.

— Не думав, що вагітність буде ще й бойовою підготовкою, — прокоментувала Векс з іронією, кидаючи погляд на Тессу.

— Ти побачиш, що це найбільше пригода, — усміхнулася Тесса, злегка посміхаючись і відчуваючи, як дитина готується до нового удару.

Після кількох хвилин жорстокої битви, тіні почали відступати, але залишили після себе загадковий слід — мерехтливий код.

— Це підказка, — сказала Лея, уважно вивчаючи дані. — Вони хочуть, щоб ми йшли далі. Але не безпосередньо.

— Значить, це — гра, — підсумував Вирій. — І ми маємо розуміти правила.

Поки команда перевіряла ураження та готувалась до наступного кроку, Тесса тихо сіла, тримаючи руку на животі.

— Ти відчуваєш? — шепотіла вона майбутній дитині. — Світ не простий, але ми разом, і я тебе захищу.

— Навіть якщо весь всесвіт розгорнеться проти нас, — прошептав Ерік, сидячи поруч, їхні пальці переплелися в ніжному поєднанні.

Коли напруга трохи спала, Лея підійшла до Тесси і, посміхаючись, подарувала їй маленький кулон у формі серця.

— Для тебе і малюка. Щоб не забували: справжня сила — у любові.

— Дякую, — відповіла Тесса, промовляючи: — Це не просто прорив у темряві. Це — наше світло.

Із блиском у очах та з теплом у серцях команда «Пі і Ца» готувалась іти вперед — туди, де чекали відповіді, несподіванки і, звичайно, нові небезпеки.