40.32 — «Код для двох»

Місце: Відновлений серверний рівень агентства
Час: За два дні після прориву
Темп: Інтимний. Небезпека затихла. Але справжня напруга — між тими, хто вижив.

Вечір. Агентство. Серверний рівень.

Тепле світло ламп мерехтіло, немов згадувало бої, вогонь, стіни, що тріщали. Але зараз — тиша. Нові дроти. Нові панелі. Старі тіні.

Тесса стояла біля сервера, поклавши долоні на живіт. Живіт відчутно округлився — Лум ріс, незважаючи на хаос, що знову погрожував стати їхнім фоном.

— Здається, він любить саме це місце, — прошепотіла вона. — Серверне серце. Біля нього він завжди спокійніший.

— Його мати — теж зроблена з коду, — озвався голос за спиною. — Не дивно, що йому тут комфортно.

Ерік. У темній футболці, з обвітреним обличчям і дрібними 

подряпинами, які він і не намагався приховати. Підійшов ближче. Повільно.

— Я не хочу знову мовчати, Тесс. Не після всього.

— То не мовчи, — тихо. — Я втомилася вгадувати, коли ти поряд, а коли знову ховаєшся за своїм «краще не зараз».

Він зупинився навпроти. Погляд — глибокий, тріщинуватий.

— Я боюся. Не того, що буде. А того, ким я став. І ким можу стати, якщо знову втратимо все.

— Ми вже все втратили, Ерік. Але ми не втратили одне одного.

Пауза.

Тесса глибоко вдихнула.

— Я пам’ятаю кожен твій злам. Кожну брехню. Кожен поцілунок.
І, попри це — я стою тут. Я стою тут із твоєю дитиною. І я питаю тебе не як в’язень питає наглядача. А як жінка питає чоловіка: Ти будеш поруч? Навіть тоді, коли я не знатиму, ким я є?

Він мовчав. Потім зробив крок. І ще один. І ще.

Торкнувся її щоки.

— Я не зламаюсь. Але якщо зламаюсь — то поряд із тобою.

Він поцілував її. Не різко. Не голодно. А вперше — з повагою. З обіцянкою.

Тесса — затремтіла. Лум — штовхнув. Вона всміхнулась.

— Він почув. І йому подобається.

— Сподіваюсь, я теж йому подобаюсь, — усміхнувся Ерік, торкаючись її живота.

— Ну, ти ж трохи схожий на мене.
— Це лякає.
— Це приваблює.

Інший простір. Інша пара.

Вирій сидів на краю даху, споглядаючи обрій. Зі спини підійшла Лея. На ній — той самий светр, який він колись випадково "зіпсував", розливши какао, і потім купив новий, не кажучи їй.

— Щось ти замислений, — прошепотіла вона, сідаючи поруч.

— Уперше, коли я відчув себе живим, це було після удару блискавки. У прямому сенсі.

— Як романтично, — кивнула Лея. — Мене вперше оживив запах мандаринів у дитинстві. Але так… блискавка теж варіант.

— А потім була ти. І більше не треба було ні блискавки, ні системного оновлення.
— Ти це завжди так кажеш, чи це я особлива?

— Це моя виняткова прошивка для тебе.

Лея поцілувала його в скроню.

— Якщо колись тебе знову зламають — я зберу тебе сама. Без інструкцій.

— Я просто перезавантажусь у твоєму обіймі.

— Задрот.
— Моя задротка.

Кінець підрозділу

На сервері з’явився новий запис:

СЕРЦЕ: АКТИВНЕ
КОД ДОВІРИ: ПІДТВЕРДЖЕНО ДВОМА
РІВЕНЬ: НЕВІДОМЕ
НАЗВА: ЛЮБОВ

І світ — трохи лагодився.