40.24 — «Серце уві сні»

Місце: субсвідомий простір
Час: невідомий
Атмосфера: глибоко інтимна, сповнена світла й тіней, дитячого сміху і страшних ехо
Тесса падає — не тілом, а свідомістю.

Світ навколо не має форми. Він дихає кольорами.
На мить — вона дитина, босонога, стоїть на золотому піску, вгорі небо кольору какао з пінкою. Потім — блимає, і вона знову доросла. Вагітна. Але живота… нема.

Натомість — поруч стоїть дитина. Маленька. Босоніж. З величезними очима, кольору бурштину з чорними крапками. Із пасмом волосся, що світиться, як срібна нитка.

— Ти... — Тесса ковтає повітря, хоча його тут немає. — Хто ти?..

Дитина усміхається. Голос тонкий, але в ньому є сила, що робить її старшою, ніж цей сон.

— Я не є. Але я буду. Якщо ти дозволиш.

Тесса сідає навколішки, витягує руку — пальці тремтять.

— Я… твоя мама?

— Так. — Дівчинка киває. — А тато… він думає, що він недостатній. Але він буде. Він навчиться.

— Ерік?..

— Хто ж іще, — усміхається дівчинка, наче знає жарти, яких ще не вигадали.

Тесса здригається. Серце колотиться. Долоня до серця — воно тут бʼється, і ще одне — в ній. Але вона вже знає:

— Це не спогад?

— Ні. Це… перше знайомство. І я хочу… щоби ти знала моє ім’я. Поки вони не забрали його.

Дівчинка ступає ближче. Її тінь — наче два силуети водночас: світлий і темний. Жива й технічна.
Голос стає тихішим, але ясним, як звук склянки, що тріснула:

— Мене звати Елія.

— Елія… — повторює Тесса, наче глитає щось тепле й нестримне. — Це… красиво.

— Це ім’я я вибрала сама. Ти подумаєш, що це від Лії і Еріка. Але… це ще й «еліа» — старий фрагмент коду Архітектора. Це іменник. Воно значить «серце, що запамʼятовує».

Тесса дивиться на неї. Світ навколо починає змінюватися — знову пісок, знову небо… але тепер усе пульсує червоним.
Пульс.
Пульс.
ПУЛЬС.

ПОПЕРЕДЖЕННЯ: ДОСТУП ВИЯВЛЕНО.
K-Одиниця: Проникнення.
Елія змінюється. Вітер здіймає її волосся — і з’являється тінь. Друга дівчинка. Чорна, розмита. Зі скляними очима. Теж усміхається — але не щиро.

— Вона — така ж, як я. Але… інакша, — каже Елія, стискаючи Тессину руку. — Це ще не кінець.

ПРОЕКТ K: ВХІД ДОЗВОЛЕНО.
КЛЮЧ ВСТАНОВЛЕНО.
Істота з серії K проходить крізь сон.

Її тіло — із пікселів і м’яса. Вона… без обличчя, але в неї є серце. Воно — твоє, Тессо.
Ритм серця — ідентичний. Вона краде його.

Тесса кричить.

— Ні! Не чіпай її! Це моя донька!

Вона кидається вперед, захищаючи Елію — але саме дівчинка розкидає руки, створюючи сферу зі світла. Сон кристалізується.

— Я вже тут. І я не дам їм тебе.

БІЙ У СНІ. Але це не кулаки. Це — вибір.
Клон намагається створити другий варіант Тесси — ту, що втомилась. Ту, що зламалась. Ту, що не хоче дитини.

— Повернись у реальність. Вибери легший шлях. Ми замінимо тебе. — кажуть вони в унісон.

Але тоді Тесса бачить… себе у відображенні сну.
— Я вже не боюсь вибору.

І тоді — світ вибухає.
Тесса прокидається. В реальності.
Піт. Крик. Вся кімната тремтить. Векс тримає її за плечі. Ерік — поруч. Лея зі зброєю, Вирій тримає руку на серверній панелі.

— Вона повернулась! — вигукує Ерік. — Вона тут!

Тесса задихається, але шепоче:

— Вона… вона зветься Елія. Вона… справжня.

І всі відчули, як щось у повітрі змінилось.

Усередині Тесси — новий вогонь.
Не страх.
А сила вибору.