40.18 — «Оборона Серця»

Місце дії: Купол свідомості. Вежа V.13.
Час: одразу після контакту з K-01.
Статус системи: Критичний. Утилізація вхідна. Сигнал тривоги активовано.

Глухий гуркіт.
Наче саме ядро вежі піддалося напрузі. Купол здригнувся, і на мить — здалося, що вся структура нахилилась. На стінах — червоні імпульси, що пульсують в унісон із тривожним ритмом.

[СИСТЕМА: ЗАПУСК УТИЛІЗАЦІЇ. ЦІЛЬ: K-01. СТАТУС: НЕПІДКОНТРОЛЬНА.]
K-01 стиснула долоні, як дитина, що боїться, але вирішила не втікати.

— Вони йдуть, — каже вона тихо. — Всі. Не лише клони. Істинні носії протоколу.

— Що, чорт забирай, значить істинні носії?! — Тео розвертається до неї, не стримуючи тривоги. — У нас є п’ять хвилин, максимум!

— І ми не віддамо їм це серце, — Вирій стає перед капсулою. Його очі — світло сталевого кольору. — Воно вже обрало. І це — свобода.

Тесса хапає Ерікову руку:

— Що ти зробиш, якщо вони прорвуться?

— Я не дам. — Його голос прорізає напругу. — Бо ти тут. Бо ця дитина тут. Бо я нарешті щось відчуваю — і не хочу це втратити.

Векс стоїть осторонь. Її зіниці — як леза. Вона облизує губи:

— В мене є запах крові. І я знаю, звідки вони прийдуть. Дай мені клинок. Або сокиру. Хоч зубочистку — я зупиню перших троє.

Тео лізе в рюкзак:

— Сюрприз. В мене є лазерна сокира. Вона гаряча. Як і твоя злість.
(Векс підморгує — і хапає її з шиплячим шипінням).
Секунда до прориву.

Лея знімає з кишені ту саму ложку. Кидає її Вирієві:

— Це більше, ніж ложка. Це маяк. Якщо впаде — значить, ми втратили. Не дай їй впасти.

— Я ніколи не випускаю те, що ти мені даєш, — шепоче він, і в очах — блиск гірший за сльози: ніжність.

Вибух.

Перший прорив — північна стіна. Метал летить у повітрі. Постріли блимають. І…

Істоти.
Сріблясті, без облич, з гладкою поверхнею, як ртуть. Вони не біжать — вони ковзають. Зливаються зі стінами. І в кожного — рука-інструмент, що змінюється в реальному часі: від леза до гарпуна, від щупальця до протонного вивантажувача.

«Вхід не дозволено. Серце має бути знищене.»
— Ага! А ти спробуй, тостер! — кричить Тесса й кидає в одного з істот сковорідку.
Вона летить, мов бумеранг, і врізається в руку-меч. Вибух іскр.

Векс кидається вперед — рівень берсерк активовано. Вона крутиться, розтинаючи простір і обшивку, як вершниця з пекла. Сокира світиться фіолетовим. В одному оці — божевілля, в іншому — материнство
Бій. Повноцінний. Повітря палає.

Тео прикриває серверну за допомогою голографічного щита.

— Ці! Не пускай! Вони лізуть до ядра!

— Я з ними поговорю, — каже Ерік — і вистрілює прямо в голову одній з істот. Голова відпадає — але через секунду відростає.

— В них самовідновлення! — кричить Лея. — Потрібна точка, яка ще не знає, що вона відновлюється!

— Що? Це як?

— В голову, але не думати про це! — кричить Вирій, і в цей момент кидає ложку. Прямо в око одному з нападників. І той… гасне. Просто зупиняється.

Тиша на секунду. Потім:

— Ложка?! — здивовано озирається Тесса.

— Символ любові. Переміг в системі без емоцій, — знизує плечима Лея. — Логічно.
Враз — у самому центрі серверу з’являється… інша істота.

Не як ті. Повільна. Струнка. Вона має очі.

Очі. Такі ж, як у K-01.

K-01 підходить до неї. Всі — мов завмерли.

— Ти ж… — прошепотів Ерік. — Вони тебе шукали, щоб знищити.

— Вони мене створили, — каже істота. — Але я пам’ятаю, як ти сказав: вибір — це серце.
І я зробила свій.

K-01 торкається її руки.

— Ти залишишся?

— Я буду захищати.

І тоді всі решта істот — зупиняються. Наче чути новий сигнал. Інший протокол.
Система блимає:

[Нова команда в ядро: ВИБІР АКТИВОВАНО.]
[Серце — вільне.]
Після бою.

Купол стоїть. Трохи пошарпаний. Дим. Запах пластику і гару.

Тесса сидить на сходах. Її голова на плечі Еріка.

— У мене… здається… дитина тільки що перекинулась від шоку, — каже вона, усміхаючись.

— Добре. Значить, з характером, — шепоче Ерік.

Векс лежить на підлозі. Тео поруч, вкриває її курткою.

— Я дика, але я вижила, — бурмоче вона. — Де моя сокира?

— Під тобою, — каже Тео. — І, здається, ще й лазерна ложка в тебе в каптурі.

Лея стоїть біля Вирія. Вони мовчать. Але тримаються за руки.

— Це не перемога, — каже Лея.