36.15 — Другий напад М

Темрява в агентстві стала ще густішою, немов хмари скупчувалися над їхнім головами. Лише блимання монітора відбивало ту нервову тишу, що запанувала. В кожному куточку кімнати відчувався напружений подих, що раз у раз переривався переляканими поглядами.

Тесса сиділа на підлозі, притиснувшись спиною до холодної стіни. Її серце стукотіло так гучно, що здавалося, це не вона, а вся будівля пульсує від страху. Пальці дрібно тремтіли, стискаючи в долоні останній шматок паперу — нотатки, які ледве встигла записати перед нападом.

— Я не знаю, чи це — прорив, чи катастрофа, — прошепотіла вона, дивлячись у порожнечу. — Але точно не те, що ми чекали.

Векс, розтягнувшись на дивані, кинула погляд, що наче могла одночасно пожартувати і попередити:

— Ну, це точно не було те, що я планувала на вечір. Хоча... другий напад М — звучить майже як ім’я гурту. Можемо зробити мерч: «Другий напад М — і ти теж вражений».

Тео ледве стримував посмішку, але очі блищали тривогою.

— Жартуй, Векс, жартуй... А я тут думаю, скільки на цей раз доведеться перевіряти дані і скільки кави вип’ємо до ранку.

Ерік зайняв позицію біля входу, тримаючи у руці ліхтарик, який кидав бліде світло по стінах.

— Якщо це повторення першого, то це означає, що М не просто тестує нас, а розігрівається до повноцінної атаки. Нам потрібно діяти швидко.

— Ха! — підсміялася Лея, не піднімаючи очей від планшета, — Якщо М думає, що може злякати мене дитячими шепотами і тінями, він явно не бачив, як я з ранку влаштовую бійку з кавоваркою.

Тесса посміхнулась, але в цю посмішку вкрадалася тривога.

— А ще він знає, що ми не самі. І це найгірше.

В кімнату різко ввірвався Вирій, з обличчям, що несло спокій і сталь одночасно.

— Отже, другий напад вже почався, — повідомив він, голос його був рівним, але відчувалася напруга. — Ми отримали сигнал з зовнішнього середовища. Вхідна атака відбуватиметься за кілька хвилин.

Усі одночасно підвелися, в повітрі наче запалилися іскри тривоги.

— Що саме? — вигукнула Тесса.

— Це… — Вирій зробив паузу, — це не просто цифровий код чи вірус. Це — інформаційний вихор. Він атакує не лише технічно, а й психологічно. Нам доведеться триматися разом і не дати йому проникнути всередину.

Векс сіла навпочіпки, дивлячись на свої руки, що безсило стискали ремінець пістолета.

— Значить, він хоче зламати нас зсередини? — запитала вона тихо.

— Саме так, — відповів Ерік, — І я не впевнений, що ми всі вистоїмо.

Тесса, відчуваючи, як холодний піт вкриває їй лоб, зробила глибокий вдих.

— Тоді не час боятися. Час діяти.

Всі розбіглися по своїх позиціях, але саме в цей момент світло на секунду зникло.

— Ось так починається справжній хаос, — пробурчав Тео, намагаючись не втратити планшет.

І раптом — гучний, пронизливий звук, що пробив тишу і ніби розрізав повітря на частини.

— ВІН ЗНОВУ ТУТ! — прокричала Векс, стрибнувши в ноги, вистріливши пістолетом у темряву.

— ТРИМАЙТЕСЬ! — голос Вирія звучав, як команда на бій.

Усі кинулися до захисних барикад, а монітор знову засвітився, показуючи рухливий силует.
Образ, що з'явився на екрані, був одночасно знайомим і чужим. Він посміхався — усмішка, що не сходила з його обличчя, була лякаюче нещирою, ніби маска.

— Ви думали, що зможете мене обдурити? — промовив голос, що лунав з динаміків. — Я — не просто код. Я — ваш страх, ваша пам’ять, ваша біль. І я прийшов закінчити те, що почав.

В кімнаті повисла завмерла пауза. Усі відчули, як холодний піт виступив на шкірі.

— Він грає на наших емоціях, — тихо сказав Ерік, — і знає, що це наша слабкість.

— Ну, тоді давайте покажемо йому, що з нами не так просто, — сміливо сказала Лея, піднімаючи планшет, що тепер світився яскравіше за будь-яку лампу.

— Пам’ятаєте, як ми пережили перший напад? — підхопив Тео. — Здавалось, ми мало не зламалися, а натомість стали міцнішими.

— Тепер ця “міцність” — наше найкраще озброєння, — додала Тесса, — і ми не віддамо йому жодного сантиметра своєї душі.

Усі зібралися навколо монітора, тримаючи один одного за руки, відчуваючи, як страх поступається місцем силі.

І тоді, в найтемнішій хвилині, з’явився несподіваний радісний звук — спільний, невимушений сміх Векса і Тео, що вибухнув наче світло в пітьмі.
— Хоча це і виглядає як апокаліпсис, — пожартував Тео, — я все одно вважаю, що пістолет треба було зарядити хрумким печивом, а не кульками.

Векс посміхнулася крізь страх.

— Можливо, і правда. Можна було б і влаштувати закусочну атаку.

В цей момент в кімнату несподівано увірвалася Лея з чашкою гарячої кави для кожного.

— Заспокоїмося, — сказала вона, — у нас ще є сили, і, як не крути, кращі ліки — це тепло і трохи цукру.