36.3 — Коробка від… кого?

Після справи з гастромонстром, агентство наповнилось запахами кави, сирного пилу та тихою нервовістю. Здавалося, що день повертається до норми — тобто до дивного, але контрольованого хаосу.

І саме в цей момент двері агентства заскрипіли. Лея підійшла першою.

— Пошта?

— Схоже на посилку… для немовляти? — озвався Тео, нахиляючись над акуратно запакованою коробкою. На ній — малюнок слоника, квіточка і напис "Вітаємо з народженням!" фіолетовими блискітками.

— Це... зворушливо. І водночас дуже не по собі. — пробурмотіла Векс, обережно ступаючи ближче. Її очі стали вузькими, як у хижої киці на 8-му місяці вагітності.

Вирій підняв коробку з підлоги. Вона була легка, але всередині щось тихо подзенькувало.

— Чекайте… ми ж ще нічого не народили, так? — обережно спитав Ерік, озираючись на Тессу.

— Ні. Але якщо там памперси з таймером — я йду в декрет уже зараз.

Відкрили коробку.

Пелюшки. Дуже м’які. Блакитні. З вишивкою «П+Ц».

Пінетки — одна з мордочкою єнота, інша з... паяльником?
Соска. Гламурна. Зі стразами.
І листівка:

«Вітаємо. Вони вже тут.»

— Окей. Це вже не мило. Це — моторошно з цукровою глазур’ю. — сказала Лея і взяла пінетку пінцетом.

— Тео, скануй усе. Навіть плюш.
Тео вмить дістав міні-сканер і навів на соску.

— Тут є щось... мікрочіп. Ні, жучок. І ще… крихітний динамік.

Натиснули. І з нього пролунав знайомий голос. Пошепки.

"...пам’ятай, майбутнє народжується тихо…"
Після чого — клац, і все затихло.

—Це хто, бляха, такий поет? Сусід по кодексу смерті? — виплюнула Тесса. — І чому пінетка пахне ваніллю і… нафталіном?
— Бо це фальшива м’якість, — пробурмотів Вирій. Його пальці повільно ковзали по пелюшці, поки не дістались шва. Він розпоров тканину. Там — тонка срібляста нитка. З вшитим… алфавітним шифром.

— Це підпис. Старий. Схожий на кодування 'Чорного', але… чистіший. Структурованіший. Як копія. Або учень.

— Учень? Тобто хтось… перейнявся естетикою психозу? — сказала Лея, знову вдягаючи рукавички.
— Я бачив це у сні, — озвався Вирій, стиха. — У тих, де я говорю сам із собою… тільки не я.

Всі завмерли.

— Ну, якби що — я готова народжувати прямо зараз, бо ця сцена вже вганяє в перейми, — зіронізувала Векс.

Тео обійняв її ззаду.
— Ти не народиш на фоні параної. Я тебе знаю. Ти народиш — в бойовій ванні з музикою і бульбашками!

Векс розсміялась. Але недовго.

Бо пінетка… сама впала на підлогу.

Тиша.

Потім Лея сказала:

— Це не попередження. Це… як ультиматум, але в тоні колискової.

Всі переглянулись. А за вікном повз проповзло… щось схоже на вантажівку з написом:
"DESSERT — доставка зсередини."