35.2 — «Операція: Ранкова підтримка»

Кухня агентства перетворилась на штаб-квартиру. Хаотичну, з ароматом лимонної води, медичних статей і психоемоційного напруження, яке можна було розмазувати по тостах.

— Оголошую надзвичайний стан! — Тео вибіг із вітальні з плащем, зробленим із рушника, і великим блокнотом у руках. — Від сьогодні офіційно стартує: Операція: Ранкова Підтримка!

— Неофіційно вона вже йде з четвертої ранку, — пробурмотіла Векс, лежачи на підлозі на купі пледів, з пляшкою мінералки в обіймах. — Без координації. Без командування. І без права на помилку.

— Саме тому нам і потрібна команда! — Тео підняв палець, як генерал, що бачить тактику там, де інші бачать тільки блювоту. — АКВП — Антикризова Команда Вагітної Підтримки!
Я — капітан. Ерік — лейтенант по рятуванню. Лея — наша медична богиня. Вирій — наш спеціаліст з обіймашок.

— Вибач, хто? — Вирій зупинився на півкроці з пакетом повітряних фільтрів.

— От! — Тео вже витягав з кишені зроблений з наліпки від банана значок. — “Спеціаліст з обіймашок”. Офіційно. Високий рівень довіри, міцність — плюс. Контакт — ніжний.

Вирій взяв значок, мовчки подивився на нього. Потім — на Лею. І, не кажучи ні слова, прикріпив до футболки.

— Йому це навіть пасує... — сказала Лея, і її щоки стали кольору гуакамоле — тільки свіжішого.

— Секундочку, я маю питання, — озвався Ерік, тримаючи Тессу за плечі, щоб та не сповзла зі стільця. — Якщо Вирій — обіймашки, Тео — фрукти, Лея — лимонна богиня, то я що?

— Ти... — Тео глянув на нього й зробив розумне обличчя, — ти говориш з животами.

— Прошу?

— Із серцем. Емоційно. Виходиш на контакт із майбутнім. Це твоя суперсила.

Ерік поглянув на живіт Тесси. Потім став на коліно і театрально заговорив, поклавши руку на нього:

— Мале. Ми всі переживаємо тут. Якщо ти чуєш мене — здайся. Відпусти маму. Дай їй нормально поїсти хоч раз без істерики. Обіцяю, куплю тобі шкарпетки з поні.

Тесса хмикнула. Потім знову — і вже не змогла втриматись: розсміялась. Це був не гарний, витончений сміх. А справжній — хрипкий, неідеальний. Сміх того, хто пережив чізкейк із крабом і все ще тут.

— Якщо я не проковтну повітря від сміху — то ти справді будеш першим, хто отримає поні-шкарпетки, — сказала вона, втираючи сльозу.

— Бачиш? — Тео підняв руки. — Працює!

— Я люблю вас, виродки, — прошепотіла Векс, із закритими очима, — але якщо ще раз хтось принесе мені щось з авокадо...

— Тоді ти отримаєш те, що заслужив! — Тео дістав тарілку з горою чіпсів із буряком, авокадо й льоном. — Ідеальний перекус за порадою сайту “100 must-have snackів для вагітних королев”!

— Не-е-е… — простогнала Векс, і її обличчя втратило вираз. Вона повільно поклала голову на плед, подивилась на Тео — й упала без свідомості.

— Ох, Господи! Векс! — Тео кинувся до неї. — Я хотів як краще!

— І, як завжди, майже її вбив, — Ерік кинувся з пляшкою води, — дайте їй дихати! Дайте простір!

— Це все сайт… — Тео вже витирав їй лоба рушником. — Вони обіцяли, що це суперфуд!

— Це суперфіаско! — буркнула Тесса.

— Я вже йду по нашатир, — Лея зникла з кухні з точністю медика.

В цей момент Вирій обережно присів поруч, загорнув Векс у плед, накрив ноги і просто… тримав її руку.

— Все буде добре, — сказав він тихо. — Навіть якщо ти зараз ненавидиш чіпси, себе і весь світ. Це мине. Але ми — залишимось.

Векс слабо розплющила очі, глянувши на нього:

— Я вас ненавиджу. Але… ніжно.

— Враховано, — кивнув Вирій.

Усі зітхнули.

І в той момент у вітальні продзвенів сигнал: нове повідомлення в системі.

— Є нова справа, — сказала Лея, повертаючись зі склянкою.

— Ну що там тепер? — Тео вже струшував нерви з плечей.

— Десерт. Хтось отруївся тірамісу.

— Тірамісу?! — вигукнули Векс і Тесса одночасно. І в обох — щось блиснуло в очах.

Смерть чи бажання справедливості — сказати важко.