Розділ 35 — «Смаки змін»; 35.1 — «Какао з крабом і фісташковий розпач»

На кухні агентства стояв запах, що образив навіть стіни.

Не просто запах — ніби хтоcь заварив у повітрі суміш з феромонів тривоги, черевиків після походу і натяку на варене молоко. І цей натяк бив прямо в мозок.

Тесса сиділа за столом, у ковдрі, як у панцирі. Перед нею — чашка какао. Колись — улюблене. Тепер — рідина з пекла. Вона повільно потягнулась до неї, понюхала... і відсахнулась, як вампір від фіалки.

— О господи... — вона схопила рушник, притиснула до рота й прошепотіла крізь нього: — Він… зрадив мене.

— Какао? — озвалась Векс із протилежного кінця столу. Вона сиділа, притулившись щокою до холодної поверхні стільниці, і стискала в руці фісташку.

— Це не какао. Це образ. На рівні душі, — просичала Тесса, заплющуючи очі.

— У мене... — Векс підняла фісташку на рівень очей, глянула на неї з трагічною ніжністю, ніби на останнє фото з відпустки, — ...в роті була ця штука. І я подумала: "О, життя — це 

маленька зелена надія."
Вона зробила крок — точніше, укус. І…

— І?

— І я зненавиділа все. Все.

Перші сльози вже покотились щоками. Векс не чіпала їх. Просто сиділа, розм’якнута, мов розплавлений сир на піці. Тесса простягнула їй рушник. Вони мовчки обмінялись ним, як бойовим прапором.

Вхідні двері кухні прочинилися.

Лея увійшла мовчки, як завжди. У руках — глечик з лимонною водою і шматочками імбиру. Вона поставила його перед Тессою і тихо сказала:

— Я дослідила: кисле — трохи знижує нудоту. І запах імбиру може допомогти.

— Ага… — Тесса вдихнула, спробувала — і... не блювала. — Ти — маг.

— Я — подруга, — Лея торкнулась плеча Векс. — І я тут.

Векс нічого не відповіла, лише притулилась щокою до її руки й заплющила очі.

У цей момент з помпезним «та-дааа!» у кухню ввалились Тео та Ерік.

— Героїням — героїчний сніданок! — виголосив Тео, несучи тацю з ентузіазмом і нульовою кулінарною відповідальністю.

— В меню: круасани без начинки, тост із гуакамоле і… чізкейк із крабом! — Ерік гордо відкрив коробку.

Тиша.

Дуже довга тиша.

— …ти щойно сказав чізкейк із крабом? — пересвідчилась Тесса, підводячи на нього погляд, повний недовіри, втоми й легкого жаху.

— Це новинка! — Тео махнув рукою. — Веганський, безлактозний, безцукровий і без…

— Без розуму? — перебила його Векс, уже притуливши рушник до рота. — Мене... виверне. Просто від самої концепції.

— Так! — Тео гордо. — Ось це називається ефектна реакція споживача!

— Ви двоє... — Тесса встала. Її ковдра впала на підлогу, як скинута мантія. — …маєте рівно три секунди забрати цю хтонічну кулінарну катастрофу з мого горизонту існування.

— Але ж…

— ТРИ.

Краби та ентузіазм були винесені миттєво.
В цей момент до кухні зайшов Вирій.

Він озирнувся. На стільцях — згорнуті клубочками дві героїні, які нещодавно могли розстріляти кого завгодно, а тепер бояться… сиру. На підлозі — сліди сліз. І фісташка, яку Векс знехотя штовхнула носком ноги.

— Може… встановити повітряний фільтр із вугіллям?.. — запропонував він, обережно.

— А ще — знепам’ятнювач, дякую, — буркнула Тесса, опускаючись назад у стілець. — І обіймашку на дистанції.

— Я записав. Ідеш за фільтром — повертаєшся з пледом, — погодився Вирій, і вже через хвилину зник, бо знав: з вагітними сперечатися — ризикована стратегія.

Ерік і Тео, сидячи у вітальні поруч, перезирнулись.

— Пора… — почав Тео.

— …організовувати Операцію Ранкова Підтримка, — закінчив Ерік з блиском в очах.

— Я беру на себе фрукти і обійми! — Тео натхненно. — Ти — підтримка на випадок блювоти і стратегічне мовчання.

— Додай Вирія. Він гарно мовчить. І міцно тримає.

— А Лея?

— Вона — наша інтелектуальна надбудова. І зворушлива богиня лимонної води.

— Чудово. Усе — як планували! Тобто… як щойно вигадали!

Тео схопив маркер і намалював на холодильнику велику табличку:

> АКВП — Антикризова Команда Вагітної Підтримки.
💪 Тео — «Фруктовий втішальник»
🧼 Ерік — «Майстер реакцій і рятувальник з обіймами»
🔇 Вирій — «Спеціаліст із тиші й пледів»
🍋 Лея — «Цариця кислих напоїв і здорового глузду»

Він підписав усе великими літерами.

А на кухні, де Тесса і Векс знову сиділи, вкрившись ковдрами й злегка дихаючи лимонною парою, повітря вперше за день стало менш отруйним.

— А якщо чесно, — прошепотіла Векс, торкаючись руки Тесси, — це найкраща трагедія в нашому житті.

— Вона ще й пахне. Огидно. Але пахне.